Сідней Спортс Граунд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сідней Спортс Граунд
Країна  Австралія
Розташування Мур-Паркd
Координати 33°53′17″ пд. ш. 151°13′23″ сх. д. / 33.88805600002777396° пд. ш. 151.22333300002776468° сх. д. / -33.88805600002777396; 151.22333300002776468Координати: 33°53′17″ пд. ш. 151°13′23″ сх. д. / 33.88805600002777396° пд. ш. 151.22333300002776468° сх. д. / -33.88805600002777396; 151.22333300002776468
Побудовано 1911
Відкрито 1911
Закрито 1987
Команда (-и) Сідней Рустерсd
Види спорту регбіліг
Вміщує 35 000

Мапа

Сідней Спортс Граунд No. 1 (англ. Sydney Sports Ground No. 1) — стадіон у Сіднеї, Новий Південний Уельс, що існував у 1911—1987 роках.

Був розміщений там, де зараз стоїть автостоянка Сіднейського футбольного стадіону (SFS). Арена мала дві основні трибуни і була оточена пагорбом, покритим травою, що дало їй місткість понад 35 000. Був знесений разом із меншим Граунд No. 2 у 1986 році для будівництва нового SFS, який відкрився у 1988 році. Протягом свого існування стадіон приймав матчі з регбіліг, регбі-юніон, футболу, спідвею та швидкісних гонок.

Спортивний майданчик був домашнім майданчиком регбійної команди «Істерн Сабарбс Рустерс»[en], що провела на стадіоні 500 матчів з 1911 по 1986 рік, з результатом 283-199-18.

Історія[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Основним користувачем стадіону був регбійний клуб NSWRL «Істерн Сабарбс Рустерс»[en], який грав на арені з сезону 1911 року. Вони зіграли свою останню гру на стадіоні 29 червня 1986 року перед лише 8 177 вболівальників[1]. Регбійний клуб «Саут Сідней Реббітохс»[en] також використовував його як домашній майданчик з 1928 по 1947 рік[2].

На «Сідней Спортс Граунд» відбувся Гранд-фінал NSWRL 1951 року перед 28 505 вболівальниками.

Матчі з футболу та регбі-ліг теж проходили на стадіоні, а також проводились бої з боксу під відкритим небом між 30-х та 1960-х роками. Пам'ятні перемоги там отримали австралійські чемпіони боксери Джек Керролл, Рон Річардс та Джиммі Каррутерс.

«Сідней Спортс Граунд» був одним із майданчиків, які використовувались на Іграх Британської імперії 1938 року[en]. Також тут було проведено шість матчів молодіжного чемпіонату світу з футболу 1981 року, де в тому числі провела два з чотирьох своїх матчів господарка збірна Австралії, обігравши Аргентину 1:0 та зігравши внічию 1:1 з Англією, завдяки чому вийшла з групи. Середня відвідуваність турніру на «Сідней Спортс Граунд» склала 17 270.

Спідвей[ред. | ред. код]

З 1907 року спортивний майданчик використовувався як гоночна доріжка для мотоциклів. Трек спочатку був бетонним, а у 1920-х роках його замінили грунтовою доріжкою, і, починаючи з 30 жовтня 1937 року «Сідней Спортс Граунд» був місцем проведення ґрунтових перегонів

12 березня 1938 року на майданчику відбувся перший Australian Speedcar Grand Prix[en], який виграв водій з Сіднея Лес Діллон, що загинув на цьому ж стадіоні лише через кілька місяців після здобуття трофею. Востаннє перегони тут відбулись 25 березня 1955 року.[3]

Протягом 18 років роботи «Сідней Спортс Граунд» також виступав господарем з таких турнірів як Australian Solo Championship[en], Australian Sidecar Championship[en], Australian Speedcar Championship[en], NSW Solo Championship[en], NSW Sidecar Championship and the NSW Speedcar Championship

Загибелі[ред. | ред. код]

В епоху, коли смерть була прийнятим ризиком для спорту, 12 спортсменів втратили життя під час гонок на «Сідней Спортс Граунд»:

  • Лес Діллон (англ. Les Dillon) — Спідкар (22 травня 1938)
  • Клод Міллер (англ. Claude Miller) — Спідкар (25 квітня 1939)
  • Лен Берманн (англ. Len Behrmann) — Соло (1945)
  • Джек Делі (англ. Jack Daly) — Спідкар (5 січня 1946)
  • Боб Гібберт (англ. Bob Hibbert) — Соло (10 травня 1946)
  • Норм Галлеспі (англ. Norm Gillespie) — Соло (2 квітня 1948)
  • Джек Шарп (англ. Jack Sharpe, англ. John Sharpe Gibson) — Соло (22 жовтня 1948)
  • Норм Клей (англ. Norm Clay) — Соло (21 січня 1950)
  • Рей Дагган (англ. Ray Duggan) — Соло (21 січня 1950)
  • Кен Ле Бретон (англ. Ken Le Breton) — Соло (5 січня 1951)
  • Білл Еннебел (англ. Bill Annabel) — Спідкар (23 жовтня 1953)
  • Ноел Вотсон (англ. Noel Watson) — Соло (6 листопада 1953)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]