Тадеуш Хрусцелевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тадеуш Хрусцелевський
Народився3 червня 1920(1920-06-03)[1]
Мінськ-Мазовецький, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер17 серпня 2005(2005-08-17)[1] (85 років)
Лодзь, Республіка Польща
ПохованняŁódź Radogoszcz Cemeteryd
Країна Республіка Польща[2]
Діяльністьписьменник, перекладач
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія
Нагороди
CMNS: Тадеуш Хрусцелевський у Вікісховищі

Таде́уш Хрусцеле́вський (Tadeusz Chróścielewski; 3 червня 1920, Мінськ-Мазовецький — 17 серпня 2005, Лодзь) — польський письменник, перекладач і есеїст.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Тадеуш Хрусцелевський походив із родини з багатими повстанчими та позитивістичними традиціями[3]. Мав три старші сестри — Яніну, Галину і Станіславу. Батько Аврелій Хрусцелевський був інженер-мостобудівник на фабриці машин і ливарних виробів К. Рудзкі, а мати Яніна (до шлюбу Крицька) — вчителька і діячка культури[4].

1938 року закінчив гімназію в Мінську-Мазовецькому. Під час німецької окупації Хрусцелевський брав участь у підпільній діяльності студентської молоді, був близький до поетичного угруповання «Sztuka i Naród»[3]. Став одним із ініціаторів руху за самоосвіту серед ровесників, був солдатом Народної військової організації[pl]. У 1945-му здобув вищу освіту на факультеті філософії та філології Варшавського університету[3]. Спеціалізувався на російській і польської філології. З 1945 року проживав у Лодзі, де викладав у ліцеї, був науковим співробітником Лодзький університет та працював у відділі культури і мистецтва міської ради. З 1951 року належав до ПОРП[5]. Хрусцелевський був членом редакції тижневика «Wieś», багато років обіймав посаду головного редактора квартальника «Osnowa» і старшого редактора Лодзького видавництва. 1988 року вийшов на пенсію[3].

Був одружений з письменницею Гоноратою Хрусцелевською, мав із нею двох дітей — поетесу Дороту Хрусцелевську та професора юриспруденції Войцеха Хрусцелевського. Як і дочка та дружина, похований у Лодзі, на Радогощівському цвинтарі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Хрусцелевський дебютував 1936 року, опублікувавши вірші у щомісячному журналі для середніх шкіл «Orlęta», що виходив у Познані.

Творив пейзажну та медитативну лірику (Uczta Aureliana, Hipokrene warmińska, Jasień i jesień — «Бенкет Авреліана», «Вармінська Гіппокрена», «Ясність і осінь»).

Він також писав романи («Школа двох дівчат», «Посох Мафусаїла», «Моє одруження у країні феаків»). Перекладав російську, українську, білоруську, литовську, грузинську, вірменську, узбецьку поезію (зокрема, Янки Купали, Тараса Шевченка, Івана Франка, Олексія Толстого, Галактіона Табідзе). У 1985 році опублікував мемуари під назвою «Учень чорнокнижників».

Співпрацював із щоденною пресою, що видавалася в Лодзі, та щотижневиками соціальної та культурної сфери: «Wieś», «Osnowa», «Odgłosy».

Твори

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • Uczta Aureliana, 1944
  • Najmilsze strony, 1956
  • Itaka, 1958
  • Miesiąc utajony, 1960
  • Wiersze opolskie, 1966
  • Puste krzesło, 1966
  • Hipokrene warmińska, 1969 i 1971
  • Karta powołania. Wybór wierszy, 1973
  • Trzy wdzięczne damy i anioł, 1978
  • Tożsamość(wybór wierszy), 1980
  • Gwiazdozbiory czwórbarwne ze snów wystrzygane, 1982
  • Koncert we Fromborku, 1983
  • Poezje wybrane, 1984
  • Legenda nigra, 1984
  • Jasień i Jesień, 1988
  • Mojemu miastu, 1991
  • Krótka modlitwa w kościele świętego Jakuba, 1991
  • Głosy, 1992
  • Który pragnął podeptania, 1993
  • Antenaci, 1996
  • Róże dla Pana Hetmana, 1997
  • Przypisani ziemi. Przypisani niebu, 2000

Проза

[ред. | ред. код]
  • Rodzina jednorożców, 1960
  • Szkoła dwóch dziewcząt, 1965, 1966 i 1967
  • Szkarłatna godzina, 1968 i 1970
  • Aurelian, albo zjazd koleżeński, 1971 i 1984
  • Srebrna i odloty, 1974
  • Laska Matuzalema, 1974
  • Dzbanek życia, 1977
  • Mój ożenek w kraju Feaków, 1979 i 1988
  • Pejzaż z Baśką i paniutkami, 1985
  • Podróże staroświeckie: impresje i szkice z wojaży po ZSRR (reportaże i eseje), 1982
  • Uczeń czarnoksiężników, 1986
  • Błękitny generał, 1990
  • Godzina Duchów w Skierniewicach, 1991
  • Druga żona, 1992 i 1999
  • Dzieje miłości Alberta i Józefiny, 1992
  • Gwiazda blada, 1992
  • Dom mojej babci w Siedlcach, 1992
  • Klechdy i opowiadania srebrem pisane, 1992
  • Historyja prawdziwa, 1993
  • Sybiraczka, 1994
  • Dwa opowiadania, 1997
  • To i owo, a już historia, 1998
  • Sługa Boża Wanda Malczewska, 1999
  • Dzisiaj się rozejdziemy, 1999
  • Okruchy z długiego życia, 2001
  • Podzwonne, 2004

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Catalog of the German National Library
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г Krzysztof Szczypiorski. IN MEMORIAM. Tadeusz Chróścielewski (1920-2005) (пол.) . Rocznik Mińsko Mazowiecki / 454 / 2005. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 19.05.2021.
  4. ↑ Krzysztof Szczypiorski. Dusza Tadeusza (пол.) . Co słychać?. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка); Текст «https://co-slychac.pl/12497/Wzi%C4%99li-i-napisali/Dusza-Tadeusza» проігноровано (довідка)
  5. ↑ Kto jest kim w Polsce 1984. Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Interpress, 1984, s. 125. ISBN 8322320736. 

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тадеуш_Хрусцелевський&oldid=43062549