Тамарський Юрій Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тамарський Юрій Хомич
Народився 30 березня 1903(1903-03-30)
Чернятин, Жмеринський район, Україна
Помер 23 січня 1987(1987-01-23) (83 роки)
Нью-Джерсі, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Діяльність оператор-постановник

Юрій Тамарський (ліворуч), Іван Кедрин, Іван Цапко

Ю́рій Хоми́ч Тама́рський (30 березня 1903, с. Чернятин на Поділлі — †23 січня 1987, Нью-Джерсі, США)  — український кінооператор, сотник Армії УНР.[1]

Могила Юрія та Ірени Тамарських

Навчався у Київському комерційному інституті й Одеському кінотехнікумі. Працював на Київських та Одеських кіностудіях.

Кінодоробок[ред. | ред. код]

Зняв в Україні фільми: «Млин на узліссі» (1927), «Тамілла» (1927, у співавт.), «Джальма» (1928, у співавт.), «Нариси радянського міста» (1929), «Село Веселе» (1929), «Контакт» (1930, у співавт.), «Мірабо» (1930, у співавт.), «Останній порт» (1934), «Визволення» (1940, у співавт.).

Емігрував з України 1943 р. Жив деякий час у Бразилії, де створив у Сан-Паулу документальний фільм «Місто, що веде». За цю стрічку він отримав грошову винагороду та диплом від уряду міста.[2] Працював для Бразильського уряду, на замовлення якого зняв фільми «Сальвадор», «Ріо де Женейро» та «Бразилія», — останній набув широкої популярності.[3] Згодом жив у США, де зняв фільм «Шевченко у Вашингтоні» у співавторстві зі Славком Навицьким (1965).[4] Збереглися хронікальні кадри, де Ю. Тамарський знімає у Харкові фільм «Столиця України» (див.: «Кіножурнал», 1929, № 37/132).

Громадське життя[ред. | ред. код]

Брав активну участь в житті української діаспори США. У 1960-х роках неодноразово обирався до Управи Нью-Йоркського відділу ОбВУА (Організація бувших Вояків Українців Америки).[5] Член УНС та УВК.[6] Працівник Українського Військово-Історичного Інституту.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Свобода. 1 листопада 1967. — № 207 — с.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2016. Процитовано 23 грудня 2010.
  2. Свобода. 11 червня 1958. — № 110 — с.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2010.
  3. Свобода. 14 травня 1974 року. — № 91 — с.2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2016. Процитовано 23 грудня 2010.
  4. Свобода. 18 лютого 1965. — № 32 — с.1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2016. Процитовано 23 грудня 2010.
  5. Свобода. 1 травня 1963. — № 81 — с.1 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2016. Процитовано 23 грудня 2010.
  6. Свобода. 19 грудня 1969. — № 432 — с.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2010.