Таранущенко Яків Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Таранущенко Яків Васильович (9 жовтня 1885 — ?) — підполковник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Рідний брат Петра Таранущенка. Народився у Полтаві. Закінчив Полтавське реальне училище, витримав іспит на звання однорічника 2-го розряду при Петровському Полтавському кадетському корпусі, закінчив Київське піхотне юнкерське училище (22 квітня 1905), два курси Інтендантської академії (1914). З 18 липня 1915 р. — завідувач 27-ї польової хлібопекарні. З 17 вересня 1915 р. — обер-старшина для доручень корпусного інтенданта 5-го армійського корпусу. З 27 травня 1916 р. — начальник 95-ї польової хлібопекарні. З 19 лютого 1917 р. — дивізійний інтендант 32-ї піхотної дивізії. 24 лютого 1918 р. — демобілізувався. Останнє звання у російській армії — капітан.

З 26 квітня 1918 р. — діловод інтендантського управління 2-го Подільського корпусу Армії Української Держави. З 6 червня 1918 р. — обер-старшина для доручень інтендатури Сердюцької дивізії Армії Української Держави.

22 березня 1919 р — 21 травня 1920 р. жив як приватна особа у Могилеві-Подільському. У подальшому — помічник завідувача хлібопекарні 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. З 14 вересня 1920 р. -т. в. о. начальника інтендантського управління Головного управління постачання Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

  • ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 259.
  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.: іл. Стор. 432—433