Інфляційне таргетування
Таргетування (від англ. target — мета) — спосіб реалізації господарської політики держави або окремого підприємства. Полягає у виборі якоїсь економічної «мішені», на яку потрібно впливати, щоб досягти певних результатів, поставленої мети. Зокрема, регулювання приросту грошової маси, на яке спрямовують свою політику центральні банки.
Інфляційне таргетування — комплекс заходів, яких вживають державні органи влади для контролю за рівнем інфляції у країні.
Інфляційне таргетування має декілька стадій:
- встановлення планового показника інфляції на деякий період (як правило, рік);
- вибір монетарного інструментарію для контролю над рівнем інфляції;
- застосування монетарного інструментарію;
- порівняння рівня інфляції на кінець звітного періоду із запланованим і аналіз ефективності монетарної політики.
В Україні режим інфляційного таргетування застосовується Національним банком починаючи із 2016 року.
- Росія — 8,5 %[1]
- Англія — 2 % ±1 відсотковий пункт [2]
- Єврозона — 2 %
- Швеція — 2 % ±1 відсотковий пункт
- Японія — 0 %
- Китай — 4,8 % [3][недоступне посилання з липня 2019]
- http://dic.academic.ru/dic.nsf/fin_enc/18626 [Архівовано 21 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Таргетування інфляції // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.