Тарян Мнацакан Варданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мнацакан Тарян
вірм. Մնացական Թարյան
Ім'я при народженніМхітарян Мнацакан Варданович
Народився16 червня 1920(1920-06-16)
Вагаршапат, Демократична Республіка Вірменія
Помер30 вересня 1999(1999-09-30) (79 років)
Єреван, Вірменія
Діяльністьпоет, прозаїк
ЧленствоСП СРСР
ДітиAnahit Taryand і Мхітарян Нвєр Мнацаканович
Учасникнімецько-радянська війна

Мнацакан Варданович Тарян (вірм. Մնացական Թարյան, справжне прізвище — Мхітарян; 1920—1999) — вірменський, радянський та український поет й прозаїк. Член Спілки письменників УРСР з 1976 року.

Життепис

[ред. | ред. код]

У 1940 році закінчив педагогічне училище імені Шота Руставелі у Вагаршапаті. У 1939-1940 роках працював у середній школі села Грхдагірман (нині Хнаберд) Апаранського району. У 1941-1945 роках служив у Радянській армії, брав участь у Великій Вітчизняній війні. У 1942 році був важко поранений, потрапив у полон, після звільнення в 1945 році був репресований, а в 1947 році виправданий. У 1947-1978 роках працював маляром у Будинку культури № 2 Товариства сліпих Вірменії. Ряд віршів письменника перетворено на пісні[1][2][3].

Колекції

[ред. | ред. код]
  • Мій улюблений колір, 1955.
  • Весняні квіти, 1959.
  • Моряки, 1963.
  • Шматок хліба, 1967.
  • Я малював осінь 1971 року.
  • Перемога надії, 1975.
  • Я люблю вас, діти, 1980.
  • Месник/Мститель: казки, оповідання. 1984 [4] .
  • Велике серце, 1986.
  • Від полону до полону, 1990 [5] .
  • Різкий вітер, 2004 [6] .
  • Двоє в пеклі. Романи-мемуари та оповідання Тарян, Мнацакан Варданович, Тарян, Анаіт Мнацаканівна. Єреван. Лусак, 2010 [7] .
  • Чоловік, який втік від стрілянини. Мемуарний роман. 2015 [8] .
Меморіальна дошка Мнацакану Таряну на проспекті Комітаса в Єревані

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Бібліотека № 4 м. Ечміадзін носить ім'я Таряна[9].
  • На стіні будинку на проспекті Комітаса в Єревані, де поет жив у 1960-1999 роках, є пам'ятна дошка, присвячена Таряну.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ով ով է. Հայեր. Կենսագրական հանրագիտարան, հատոր երկրորդ, Երևան, 2007.
  2. Մնացական Թարյան. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 червня 2015.
  3. Գրական տեղեկատու, Երևան, Սովետական գրող, 1981, 544 էջ։
  4. Թարյան, Մնացական (1984). Мститель: повести, рассказы (вірм.). "Սովետական Գրող" Հրատարկչություն.
  5. Թարյան, Մնացական Վարդանի (1990). Գերությունից գերություն։ Բանաստեղծություններ ։ Դպրոցական միջին եւ բարձր տարիքի համար (вірм.). Արեւիկ. ISBN 9785807703125.
  6. Թարյան, Մնացական Վարդանի (2004). Սրնգահար քամին։ Մանկական բանաստեղծություններ (вірм.). Արեւիկ. ISBN 9785807706577.
  7. Թարյան, Մնացական (2010). Երկուսը դժոխքում (вірм.). Lusakn hratarakchʻutʻyun. ISBN 9789939834030.
  8. Թարյան, Մնացական (2015). Գնդակահարությունից փախած մարդը։ հուշագրական վիպակ (вірм.). "Antares" Hratarakchʻutʻyun. ISBN 9789939518374.
  9. Մնացական Թարյանի անվան թիվ 4 գրադարան. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 17 липня 2021.