Таємниця (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Назва «Таємниця»
Tajemnitsya.jpg
Обкладинка видання 2007 року
Автор Юрій Андрухович
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр роман
Укр. видавництво «Фоліо»
Виданий 2007
Сторінки 478
ISBN ISBN 978-966-03-4392-4

«Таємни́ця» — мемуарний роман Юрія Андруховича, опублікований в 2007 році харківським видавництвом «Фоліо».

Сюжет[ред. | ред. код]

Під час свого перебування у Берліні в 20052006 роках Юрій Андрухович почав писати роман, який потім нібито знищив сам. В цей час для інтерв'ю до нього навідався журналіст Еґон Альт, якому письменник протягом семи днів розповідав про різні періоди свого життя. Пізніше Андрухович нібито отримав поштою записи всіх цих розмов і звістку, що журналіст загинув у автокатастрофі. Письменник взявся за розшифрування цих розмов, які й увійшли до книги.[1] [2]

Видання[ред. | ред. код]

Презентація книги відбулась 25 квітня 2007 року в Палаці культури імені Гната Хоткевича у Львові. У 2008 році роман було перевидано видавництвом «Czarne» польською мовою.

Випущено аудіоверсію книги (озвучення Ігоря Мурашка).

Зміст[ред. | ред. код]

Роман складається з семи розділів:

  1. Мій мертвий друг Раду Теодор
  2. Сюїта для «Jethro Tull» з оркестром
  3. Пісенька про незнищенність матерії
  4. Нічні принади лінотипісток
  5. Суддя дає пограти
  6. Господи, дай мені донести цю ложку до рота
  7. Hottentottenpotentatentantenatentatentater[3]

Вибрані цитати[ред. | ред. код]

Мене — такого, яким я є — просто не було б, якби мій прадід одного дня не прибився до Галичини з румунської Буковини, чи з Рахова коло Центру Європи, я навіть не знаю звідки. Якби інший мій прадід не примандрував туди ж із богемських Судетів, якби його дочка у двадцяті роки не викладала німецьку мову в мазурських селах у Польщі, якби її чоловік не загинув під кінець війни під обстрілом з радянського літака, якби його син по війні не був примусово репатрійований із дозволу союзників Сталіна десь аж із Австрії, якби під час дійсної служби в червоній армії він не почав писати вірші і чомусь по-російськи, якби його дружина не була молодшою за нього саме на десять років… Усе це — настільки нерозривне, це такий взаємно зумовлений ланцюг, що досить порушити його лише в одному місці — і все, і я не виник би з усієї цієї складної й делікатної, а часом і брутальної суміші, з усієї цієї хімії.[4]
Справжня свобода — не тоді, коли вона є, а тоді, коли ти її по-справжньому хочеш.
Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся — і розумієш, як усе жахливо...[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Рецензії[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]