Тектурмас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тектурмас

42°52′38″ пн. ш. 71°25′05″ сх. д. / 42.87726700002777847° пн. ш. 71.418176000027784767° сх. д. / 42.87726700002777847; 71.418176000027784767Координати: 42°52′38″ пн. ш. 71°25′05″ сх. д. / 42.87726700002777847° пн. ш. 71.418176000027784767° сх. д. / 42.87726700002777847; 71.418176000027784767
Країна  Казахстан
Тип мавзолей
Статус  Пам'ятка історії та культури республіканського значення

Тектурмас. Карта розташування: Казахстан
Тектурмас
Тектурмас
Тектурмас (Казахстан)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мавзолей (кумбез) Тектурмас (каз. Тектұрмас күмбезі) — пам'ятка архітектури XIV—XV століття, розташована на південно-східній околиці міста Тараза на правому березі річки Талас на вершині пагорба Тектурмас. Зодчий та будівельник мавзолею невідомі. Серед місцевих мешканців мавзолей вважається місцем поховання святого (ауліє) Султан-Махмуд-хана.

Архітектура[ред. | ред. код]

Будівля була значно зруйнована. За фотографіями 1890-х років мавзолей був купольною, чотирикутною у плані спорудою з паленої цегли. Кути мавзолею завершувалися пілястрами, на стінах були сліди штукатурки. З декоративного оздоблення мавзолею було знайдено лише одну орнаментовану теракотову плитку, судячи з якої археолог Михайло Массон припустив, що мавзолей був споруджений у XV столітті[1].

Вхід у вигляді арки звернений на захід до міста Тараза.

Історія[ред. | ред. код]

  • Наприкінці ХІХ століття мавзолей був вивчений Василем Каллауром, у 1939-1940 роках обстежений Г. І. Пацевичем. У різночасовому некрополі, що оточує мавзолей, було виявлено осуарні поховання зороастрійців для зберігання скелетованих останків, середньовічні поховання християн та мусульман[1]. За переказами мавзолей був побудований над могилою Султан Махмуд-хана (Тектурмас-ата), який зробив значний внесок у розвиток ісламу в регіоні й шанувався святим серед місцевого населення[2].
  • У 1864 році мавзолей постраждав під час взяття царськими військами міста Ауліє-Ата під час обстрілу кокандцями переправи через річку біля височини, де стояв Зачуйський загін під командуванням Михайла Черняєва. У його записках містяться відомості про «могилу святого, на ім'я Тек-Турмас, від якого й отримали свої назви ці висоти»[2].
  • У 1935 році мавзолей був розібраний вщент на цеглу для будівельних потреб. Тоді ж місцеві жителі звели поруч із могилою святого невелику будову, продовжувати здійснювати обряд поклоніння — зіярат[2].
  • У 1982 році мавзолей було включено до списку пам'яток історії та культури Казахської РСР республіканського значення та взято під охорону держави.[3]
  • Підприємець Момишев А. А. 2001 року до 2000-річного ювілею міста Тараз, за проєктом архітектора А. Ітенова провів роботи зі зведення усипальниці Мавзолею, на місці зруйнованого мазару Мавзолею, в рамках індивідуальної інтерпретації попередньої споруди, при цьому значно поступаючись йому у виразності пластики фасадів[2].
  • За даними досліджень, мавзолей Тектурмас є очікуваним мавзолеєм із 14 по 19 століття, і він зберігся як монумент мусульманської релігії. Але більшовики, які виступали проти релігії, зруйнували купол мавзолею у 20 столітті.

Цікава інформація[ред. | ред. код]

  • Він був збудований над могилою Султана Махмута хана в 14 столітті. Назва Тектурмас: за словами філолога Ж. Дадебаєва, Тектурмас отримав ім'я «Ауліє Тектурмас», назване на честь Султана Махмута.
  • У казахській літературі зустрічаються легенди про «Тектурмас Аулія». Наприклад: «Жесірді жебеген Әуліє» про Тектурмаса сказано.
  • В одній легенді йдеться про те, що Тектурмас був на чолі армії за часів Каракана.
  • Підприємець Момишев А. А. за власний кошт реконструював купол «Тектурмасу».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ошанов О. Ж. Тараз — Жемчужина Шёлкового пути (Краткая история города Тараз: от Гуннской Орды до Республики Казахстан). — Алматы : Таймас, 2014. — С. 201. — 2000 прим. — ISBN 978-601-264-131-8.
  2. а б в г Тектурмас, мавзолей // Сакральная география Казахстана: Реестр объектов природы, археологии, этнографии и культовой архитектуры / Под общ. ред. Б. А. Байтанаева. — Алматы : Институт археологии им. А. Х. Маргулана, 2017. — С. 336—337. — ISBN 978-601-7312-78-7.
  3. Постановление Совета Министров Казахской ССР от 26 января 1982 года № 38 «О памятниках истории и культуры Казахской ССР Республиканского значения»