Телесікл
| Телесікл | |
|---|---|
| дав.-гр. Τελεσίκλες | |
| Народився | 1 тисячоліття до н. е. Парос, Парос[d], Paros Regional Unitd, Південні Егейські острови, Греція |
| Діти | Архілох |
Телесікл (дав.-гр. Τελεσίκλες; VIII—VII століття до н. е.) — давньогрецький політичний діяч, засновник пароської колонії на Тасосі, батько поета Архілоха. Після смерті шанувався в місті Тасос як герой-ойкіст.
Телесікл належав до аристократії Пароса — грецького острова в складі архіпелагу Кіклади. Згідно з Павсанієм, він був онуком Телліда, жерця Деметри, який переніс культ цієї богині на Тасос[1], але в історіографії існують думки, що Теллід швидше був батьком Телесікла, а не дідом, або що Теллід і Телесікл — це один і той же чоловік[2]. Точної інформації про час життя Телесікла в збережених джерелах немає. Колонізація Тасоса, якою він керував, Діонісій Галікарнаський датує 16-ю Олімпіадою (716—712 роки до н. е.), Ксанф — 18-ю (708—704 роки до н. е.), сучасні вчені — приблизно 700 роком до н. е.[3] При цьому антикознавці впевнені, що син Телесікла Архілох народився близько 689[4] або 680[5] року до н. е. в одному з віршів Архілоха згадується сонячне затемнення[6], причому Арістотель був упевнений, що розповідь про нього поет вклав в уста своєму батькові[7]. Передбачувана дата цього затемнення — 6 квітня 684 року до н. е.[8]
За однією з легенд, які стали частиною античної біографії Архілоха, Телесікл разом зі своїм співвітчизником Лікамбом здійснив за дорученням паросців поїздку в Дельфи, щоб там дізнатися у піфії, чи чекає удача пароських колоністів на Тасосі. Відповідь була сприятливою. Крім того, піфія передбачила особисто послу, що його сина чекає велика доля. «Безсмертним і прославленим буде у тебе, Телесікл, син, який першим вітає тебе, стрибнув з корабля на милу батьківську землю», — напророкувала вона. Йшлося про Архілоха[9].
Телесікл очолив пароських колоністів, які висадилися на Тасосі та заснували там однойменне місто. Жителі колонії постали перед труднощами — незвичним кліматом, нападами фракійців[10]. Проте нове місто вистояло. Тасосці вшановували пам'ять Телесікла як ойкіста (засновника); в 1946 році на міській агорі були знайдені залишки будівлі, яка імовірно була його герооном (святилищем)[11]. При цьому гробницю Телесікла археологи не виявили[12].
Відомо, що у Телесікла була дочка, яка досягла дорослих років і вийшла заміж. Її чоловік загинув під час корабельної аварії ще за життя тестя[7]. Від зв'язку Телесікла з фракійською рабинею на ім'я Еніпо народився син Архілох — прославлений поет. Батько його визнав, завдяки чому Архілох отримав права громадянина Пароса (і, мабуть, Тасоса). Однак родове майно поетові не дісталося[13][4][14].
- ↑ Павсаній, X, 28, 3.
- ↑ Gober, 1934.
- ↑ Кембриджская история древнего мира, 2007, с. 304.
- ↑ а б Гиленсон, 2001, с. 125.
- ↑ Античная культура, 1995.
- ↑ Архілох, 2014, фрг. 82. «Що б назвав ти неможливим…», 2—4.
- ↑ а б Арістотель, Риторика, 1418b.
- ↑ Поплавская, 1999, с. 82.
- ↑ Поплавская, 1999, с. 83.
- ↑ Борухович, 1962, с. 74—75.
- ↑ Martin R. Chronique des Fouilles en 1946. Travaux de l'École Française. Thasos. // Bulletin de correspondance hellénique. V. 71/72, 1947/48. P. 420—422
- ↑ Pouilloux J. Recherches sur l'histoire et les cultes de Thasos (= Études Thasiennes 3). Paris, 1954. P. 334
- ↑ Боннар, 1994, с. 96—97.
- ↑ Поплавская, 1999, с. 87.
- Арістотель. Риторика.
- Архілох. Хліб на списі / переклад Андрія Содомори. — Львів : Піраміда, 2014. — 196 с. — (Приватна колекція)
- Павсаній. Опис Еллади.
- Античная культура. — Москва : Высшая школа, 1995. — 383 с. — ISBN 5-06-003182-9.
- Боннар А. Греческая цивилизация. — Ростов на Дону : Феникс, 1994. — Т. 1. — 448 с.
- Борухович В. История древнегреческой литературы. Классический период. — Москва : Высшая школа, 1962. — 448 с.
- Гиленсон Б. История античной литературы. — Москва : Флинта, Наука, 2001. — Т. 1. — 416 с. — ISBN 5-89349-306-0.
- Кембриджская история древнего мира. — Москва : Ладомир, 2007. — Т. 3. — 653 с. — ISBN 978-5-86218-467-9.
- Поплавская Л. Миф и культ в легенде об Архилохе // Ранняя греческая лирика. — 1999. — С. 80—100.
- Gober W. Tellis 1 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1934. — Bd. II, 9. — Kol. 406.