Андре Боннар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Андре́ Бонна́р (André Bonnard; *1888, Лозанна — †1959) — швейцарський науковець, спеціаліст з старогрецької літератури й мови, перекладач, громадський діяч. Лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» (1954).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився в Лозанні (Швейцарія) в родині викладача. Був одружений, дітей не мав.

Вивчав літературу в Лозаннському університеті (бакалавр мистецтв), після вчився в Сорбоні в Парижі. Потім на викладацькій роботі. В 1915–1928 викладав у гімназії в Лозанні.

В 1928-57 роках читав лекції з літератури в Лозаннському університеті. У 1936 році отримав докторат в Греноблі. В 1952 в Лозанні створив народний університет, в якому читав лекції з літератури, мистецтва і загальної історії.

Голова Швейцарського комітету прихильників миру (1949), учасник Всесвітніх конгресів прихильників миру в Парижі (1949) і Варшаві (1950).

У 1952 році був звинувачений в шпигунстві на користь СРСР. Згодом реабілітований.

Основні праці[ред.ред. код]

  • «Боги Греції» (1944)
  • «Поезія Сафо» (1948)
  • «Інтелігенція і Жовтнева революція» (1948)
  • «До нового гуманізму. Роздуми про радянську літературу» (1948)
  • «Трагедія і людина» (1951)
  • «Обіцянка Людини» (1953) та ін.

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.