Теорема Біркгофа (теорія відносності)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головна сторінка Arkiv för Matematik, Astronomi och Physik, де була опублікована робота Єбсена

Теорема Біркгофа — теорема в загальній теорії відносності, яка стверджує, що будь-який сферично-симетричний розв'язок рівняння Ейнштейна має бути статичним і асимптотично плоским. Це означає, що зовнішній розв'язок (тобто простір-час за межами сферичного, необертового, гравітуючого тіла) має задаватись метрикою Шварцшильда. Теорема, обернена до теореми Біркгофа, також є вірною і називається теоремою Ізраеля[1][2]. В ньютонівській гравітації обернена теонема невірна[3][4].

Теорему було доведено в 1923 році Джорджем Девідом Біркгофом (автором іншої відомої теореми Біркгофа, поточкової ергодичної теореми, яка лежить в основі ергодичної теорії). Деякі дослідники вказують, що двома роками раніше теорему опублікував маловідомий норвезький фізик Йорг Тофте Єбсен[en][5][6].

Інтуїтивне обґрунтування[ред. | ред. код]

Інтуїтивна ідея теореми Біркгофа полягає в тому, що сферично симетричне гравітаційне поле має створюватися деяким масивним об'єктом у початку координат. Якби була інша концентрація маси-енергії десь в іншому місці, це порушило б сферичну симетрію, тому ми можемо очікувати, що розв'язок представлятиме ізольований об'єкт. Тобто поле має зникати на великих відстанях, що ми частково маємо на увазі, кажучи, що розв'язок є асимптотично плоским.

Наслідки[ред. | ред. код]

Висновок про те, що зовнішнє поле також має бути стаціонарним, більш дивний і має цікавий наслідок. Припустимо, ми маємо сферично симетричну зорю фіксованої маси, яка виконує сферичні пульсації. Тоді теорема Біркгофа говорить, що зовнішня геометрія повинна бути геометрією Шварцшильда. Єдиним ефектом пульсації є зміна розташування поверхні зорі. Це означає, що сферично пульсуюча зоря не може випромінювати гравітаційні хвилі.

Узагальнення[ред. | ред. код]

Теорему Біркгофа можна узагальнити: будь-який сферично симетричний і асимптотично плоский розв'язок рівнянь поля Ейнштейна/Максвелла без , має бути статичним, тому зовнішня геометрія сферично-симетричної зарядженої зорі має бути задана метрикою Райснера–Нордстрема[en]. Зверніть увагу, що в теорії Ейнштейна-Максвелла існують сферично симетричні, але не асимптотично плоскі розв'язки, такі як Всесвіт Бертотті-Робінсона.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Israel, Werner (25 грудня 1967). Event Horizons in Static Vacuum Space-Times. Physical Review. 164 (5): 1776—1779. Bibcode:1967PhRv..164.1776I. doi:10.1103/PhysRev.164.1776 — через American Physical Society.
  2. Straumann, Norbert (2013). General Relativity. Graduate Texts in Physics (вид. 2nd). Springer Graduate texts in Physics. с. 429. Bibcode:2013gere.book.....S. doi:10.1007/978-94-007-5410-2. ISBN 978-94-007-5409-6.
  3. Padmanabhan, Thanu (1996). Cosmology and Astrophysics through problems. Cambridge University Press. с. 8, 150. ISBN 0-521-46783-7.
  4. Padmanabhan, Thanu (2015). 5. Sleeping beauties in theoretical physics: 26 Surprising insights. Lecture Notes in Physics. Т. 895. Springer Lecture notes in Physics. с. 57—63. Bibcode:2015sbtp.book.....P. doi:10.1007/978-3-319-13443-7. ISBN 978-3-319-13442-0. ISSN 0075-8450.
  5. J.T. Jebsen, Über die allgemeinen kugelsymmetrischen Lösungen der Einsteinschen Gravitationsgleichungen im Vakuum, Arkiv för matematik, astronomi och fysik, 15 (18), 1 — 9 (1921).
  6. J.T. Jebsen, On the general symmetric solutions of Einstein's gravitational equations in vacuo, General Relativity and Cosmology 37 (12), 2253—2259 (2005).

Література[ред. | ред. код]