Термідоріанський переворот
| Термідоріанський переворот | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
|
Повстанці Національна гвардія | Народна міліція | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Поль Баррас | Максиміліан Робесп'єр | ||||||
Термідоріанський переворот — державний переворот 27/28 липня 1794 (9 термідора 2-го року за республіканським календарем) у Франції, що призвів до повалення якобінської диктатури і встановлення Директорії (1795-1799).
Передумови[ред. | ред. код]
Терор якобінців виснажив Францію. Якобінцям не потрібні були ні промисловість, ні наука. Засуджуючи до страти Лавуазьє, голова трибуналу Коффіналь-Дюбай[ru] заявив: «Республіці не потрібні вчені».[1][2] Культ Робесп'єра відштовхував. Невдоволені диктатурою були навіть ті, хто донедавна підтримували революцію. Заможна буржуазія прагнула повернутися до спокійного життя — адже усі її вимоги вже давно були виконані, і тепер вона лише ризикувала втратити здобуте. Простолюд обурювався дорожнечею і нестачею хліба. Ворогів у Робесп'єра вистачало навіть серед соратників-монтаньярів, які не хотіли чекати, коли і їх оголосять «ворогами революції» та засудять до страти.
Заколот[ред. | ред. код]
За іронією долі змову проти «Непідкупного» влаштували комісари, які відзначилися особливою жорстокістю в проведенні репресій на півдні Франції, — Поль Баррас, Жан Тальєн і Жозеф Фуше. Обіцянкою припинити терор вони перетягнули на свій бік депутатів. Початком перевороту вважається рішення Комітету громадського порятунку ув'язнити лідерів якобінців Максиміліана Робесп'єра, Сен-Жюста та їхніх спільників. 9 термідора II року Республіки за революційним календарем — тобто 27 липня 1794 року — просто під час виступу в Конвенті Робесп'єра заарештували, а на другий день, разом із найближчими спільниками, стратили. Гільйотина чекала також найненависніших суддів революційного трибуналу — надалі столицею республіки керували ради окремих районів. Загалом було страчено 117 якобінців.
Якобінський клуб закрили, з монтаньярами просто на вулицях розправлялися зграї «золотої молоді» — заможних нероб, що відчули свою безкарність. Але терор Конвент і справді припинив — як і обіцяли змовники[3].
Час від перевороту до встановлення влади Директорії на чолі з Баррасом в літературі отримав назву «Термідоріанської реакції».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. А. Энгельгардт. Антуан Лоран Лавуазье. Его жизнь и научная деятельность / Жизнь замечательных людей. Биографическая библиотека Ф. Павленкова / Во время судебного разбирательства явился гражданин Галле с петицией от Совещательного бюро, в которой указывались научные заслуги Лавуазье. «Республика не нуждается в ученых, – отвечал ему Коффингаль, – не мешайте правосудию совершать свой ход». pdf page 32
- ↑ Лавуазье, Антуан Лоран, на pdf стр. 19, в: Энциклопедия читателя / Под ред. Ф. А. Еремеева. — Т. 3: Л — М [Архівовано 2022-01-27 у Wayback Machine.]. — Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, ИД «Сократ», 2001. — 792 с. Литературные, библейские, классические и исторические аллюзии, реминисценции, темы и сюжеты, мифологические и сказочные герои, литературные маски, персонажи и прототипы, реальные и вымышленные топонимы, краткие биографии и рекомендуемые библиографии
- ↑ Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.28-29
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Термідоріанський переворот у ВРЕ (рос.)
- Конституція 1795 р. (рос.)
_Nord-France.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з історії Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |