Антуан Лоран Лавуазьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антуан-Лоран де Лавуазьє
фр. Antoine-Laurent de Lavoisier
David - Portrait of Monsieur Lavoisier (cropped).jpg
Народився 26 серпня 1743(1743-08-26)
Париж, Королівство Франція
Помер 8 травня 1794(1794-05-08) (50 років)
Париж, Французька республіка
·гільйотина
Поховання Errancis Cemeteryd
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність хімік, економіст, біолог, фізик, науковий працівник, адвокат, астроном
Alma mater Правничий факультет Паризького університетуd (1764)
Сфера інтересів хімія, фізика
Заклад Ferme généraled
Посада fermier générald
Вчителі Жан-Етьєнн Геттарd, Нікола Луї де Лакай і Jean-Antoine Nolletd
Аспіранти, докторанти Claude-Louis Mathieud, Жан-Антуан Шаптальd, Антуан Франсуа де Фуркруа і Jean Noël Halléd
Член Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Parisd, Французька академія наук, Paris Bar Associationd, Американське філософське товариство[1] і Національна академія наук Італіїd
Відомий завдяки: Закон збереження маси речовини, хімічний елемент
У шлюбі з Марія-Анна П'єретта Польз[2]
Нагороди
Автограф Signature Lavoisier.png

CMNS: Антуан Лоран Лавуазьє у Вікісховищі

Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier; 26 серпня 1743, Париж — 8 травня 1794, Париж) — французький науковець, один із засновників сучасної хімії.

Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння, дихання. Навів визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьох мінералів. Довів закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. У 1789 році Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.

Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням в участі «у змові з ворогами Франції проти французького народу, що мав метою викрасти у нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». У 1796 році Лавуазьє був посмертно реабілітований.

Дослідницька робота[ред. | ред. код]

Лавуазьє досліджував поведінку різних речовин за високих температур, для чого побудував гігантську установку з двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), що концентрували сонячне світло. Для того щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру оптики зробили два круглих увігнутих скла, спаяли їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка допомагала зібрати промені ще сильніше, була рази в два меншою, і її виготовили звичайним способом — шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, гвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.

У центр такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: пісковик, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично запаяній скляній посудині з вакуумом алмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NNDB — 2002.
  2. Brock W. H. The fontana history of chemistry — 1992. — ISBN 0-00-68173-3

Джерела[ред. | ред. код]