Антуан Лоран Лавуазьє
| Антуан-Лоран де Лавуазьє | |
| фр. Antoine-Laurent de Lavoisier | |
 |
|
| Народився | 26 серпня 1743 Париж, Франція |
|---|---|
| Помер | 9 травня 1794 (50 років) Париж, Франція |
| Громадянство |  Франція |
| Національність | француз |
| Галузь наукових інтересів | хімія, фізика |
| Відомий завдяки: | Закон збереження маси речовини, хімічний елемент |
|
|
|
|
|
|
Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier, нар.26 серпня 1743, Париж — пом.9 травня 1794, Париж) — французький вчений, один із засновників сучасної хімії.
Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння, дихання. Навів визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьох мінералів. Довів закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. У 1789 році Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.
Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням в участі «у змові з ворогами Франції проти французького народу, що мав метою викрасти у нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». У 1796 році Лавуазьє був посмертно реабілітований.
Дослідницька робота[ред. • ред. код]
Лавуазьє досліджував поведінку різних речовин за високих температур, для чого побудував гігантську установку з двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), що концентрували сонячне світло. Для того щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру оптики зробили два круглих увігнутих скла, спаяли їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка допомагала зібрати промені ще сильніше, була рази в два меншою, і її виготовили звичайним способом — шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, гвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.
У центр такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: пісковик, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично запаяній скляній посудині з вакуумом алмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.
Див. також[ред. • ред. код]
- 6826 Лавуазьє — астероїд, названий на честь вченого.
Джерела[ред. • ред. код]
- Левченков С. И. . Краткий очерк истории химии (рос.)
|
 |
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
