Антуан Лоран Лавуазьє
Антуан-Лоран де Лавуазьє | |
---|---|
фр. Antoine-Laurent de Lavoisier | |
![]() | |
Народився |
26 серпня 1743 Париж, Франція |
Помер |
8 травня 1794 (50 років) Париж, Франція ·Гільйотина |
Поховання | |
Громадянство |
![]() |
Національність | француз |
Діяльність | хімік, економіст, біолог, фізик, науковий працівник |
Alma mater | Правничий факультет Паризького університету[d] (1764) |
Галузь | хімія, фізика |
Заклад | Ferme générale[d] |
Вчителі | Jean-Étienne Guettard[d], Нікола Луї де Лакай і Jean-Antoine Nollet[d] |
Член | Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Французька академія наук, barreau de Paris[d], Американське філософське товариство[1] і Національна академія наук Італії[d] |
Відомий завдяки: | Закон збереження маси речовини, хімічний елемент |
У шлюбі з | Marie-Anne Pierrette Paulze[d] |
Нагороди | |
Автограф |
![]() |
![]() |
Антуа́н Лора́н де Лавуазьє́ (фр. Antoine-Laurent de Lavoisier; 26 серпня 1743, Париж — 8 травня 1794, Париж) — французький науковець, один із засновників сучасної хімії.
Експериментально довів, що повітря — не просте тіло, як вважалося на той час, а суміш різних за властивостями газів. Запропонував назву «оксиген» і пояснив його роль у процесах випалювання, горіння, дихання. Навів визначення хімічного елемента, встановив хімічний склад води, оксидів нітрогену, багатьох мінералів. Довів закон збереження маси речовини. Склав першу таблицю простих речовин. Один із засновників термохімії. У 1789 році Лавуазьє опублікував підручник «Елементарний курс хімії», цілком заснований на кисневій теорії горіння і новій номенклатурі, який став першим підручником нової хімії.
Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням в участі «у змові з ворогами Франції проти французького народу, що мав метою викрасти у нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». У 1796 році Лавуазьє був посмертно реабілітований.
Дослідницька робота[ред. | ред. код]
Лавуазьє досліджував поведінку різних речовин за високих температур, для чого побудував гігантську установку з двома лінзами (найбільша мала діаметр 130 см), що концентрували сонячне світло. Для того щоб виготовити збиральну лінзу такого розміру оптики зробили два круглих увігнутих скла, спаяли їх, а в проміжок між ними заповнили спиртом. Товщина такої лінзи в центрі становила 16 см. Друга лінза, яка допомагала зібрати промені ще сильніше, була рази в два меншою, і її виготовили звичайним способом — шліфуванням скляної виливки. Продумана система важелів, гвинтів і коліс на платформі дозволяла наводити лінзи на Сонце. Учасники досліду були в закопчених окулярах.
У центр такої системи Лавуазьє поміщав різні мінерали і метали: пісковик, кварц, цинк, олово, кам'яне вугілля, алмаз, платину і золото. Він відзначив, що в герметично запаяній скляній посудині з вакуумом алмаз при нагріванні обвуглюється, а на повітрі згорає повністю.
Див. також[ред. | ред. код]
- 6826 Лавуазьє — астероїд, названий на честь вченого.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NNDB — 2002.
Джерела[ред. | ред. код]
- Левченков С. И. . Краткий очерк истории химии (рос.)
|
![]() |
Це незавершена стаття про хіміка. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 26 серпня
- Народились 1743
- Померли 8 травня
- Померли 1794
- Поховані на цвинтарі Пікпюс
- Члени Лондонського королівського товариства
- Гільйотиновані у Франції
- Французькі хіміки
- Уродженці Парижа
- Померли в Парижі
- Список 72 імен на Ейфелевій вежі
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Члени Французької академії наук
- Посмертно реабілітовані
- Відкривачі хімічних елементів
- Люди на марках