Державний переворот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Держа́вний переворо́т — насильницька та неконституційна зміна влади в державі або збройний виступ армії проти державної влади у результаті таємної змови. Державний переворот, як правило, є зміною при владі однієї фракції правлячої верхівки на іншу. Така зміна влади здійснюється, зазвичай, невеликою групою людей, частіше — але не завжди — військовими і не має підтримки більшості населення. Державний переворот може здійснюватися під керівництвом однієї або кількох політичних партій, нездатних отримати владу іншим, демократичним шляхом (себто, через вибори).

З огляду етимології «переворот» — це те саме, що й революція (лат. revolutio — поворот, переворот). Однак в політичній історії поняття «революція» застосовують до масштабних і тривалих процесів, що ведуть до глибоких, якісних змін в розвитку явищ суспільства, тоді як «переворот» застосовують власне до події зміни влади, що її наслідки не обов'язково є революційними за своїми масштабами або призводять до тріумфу в суспільстві реакційно-консервативних сил.

Відомі державні перевороти[ред.ред. код]

  • Термідоріанський переворот (27/28 липня 1794) — державний переворот у Франції, що призвів до повалення якобінської диктатури і встановлення Директорії (17951799 роки). На чолі заколотників стояв головнокомандувач республіканської національної ґвардії Поль Баррас.
  • Державний переворот Наполеона Бонапарта (10-11 листопада 1799) — державний переворот, що його здійснив у Франції генерал Наполеон Бонапарт за підтримки промислової буржуазії. Переворот встановив режим консульства. Влада перейшла до тимчасового уряду, що складався з трьох консулів (Бонапарт, Сієс, Роже-Дюко).
  • Військовий переворот у Чилі (11 вересня 1973) — державний переворот, внаслідок якого було повалено демократично обрану владу, вбито президента Сальвадора Альєнде та встановлено військову хунту на чолі з генералом Авґусто Піночетом.
  • «Лютнева революція» в Україні (18-22 лютого 2014) — державний переворот, коли на хвилі масових протестів проти політики президента Віктора Януковича та його адміністрації до влади прийшов праволіберально-консервативний уряд на чолі з Арсенієм Яценюком. Події, що послідували за переворотом, поставили країну на межу громадянської війни.

Палацовий переворот[ред.ред. код]

Путч[ред.ред. код]

Заколот, де керівну та вирішальну роль відіграють військові, отримав назву «путч» (від нім. putsch), відповідно, режим, що прийшов до влади за допомогою путчу — хунтою. У результаті такого захоплення влади політичне управління в країні переходить до військових. Путч здійснюється шляхом військової змови та в більшості випадків із залученням обмеженого контингенту військ. Путчисти зазвичай зазнають невдачі.

Відомі путчі[ред.ред. код]

  • Корніловський заколот (25-29 вересня 1917) — невдала спроба російського генерала Лавра Корнілова встановити контрреволюційну диктатуру.
  • Каппівський путч (10-17 березня 1920) — спроба консервативних сил Німеччини скинути уряд Веймарської республіки. Свою назву отримав від імен одного з керівників путчистів — юнкера (землевласника) Вольфганга Каппа.
  • «Пивний путч» (8-9 листопада 1923) — невдала спроба державного перевороту, що її здійснила організація ветеранів першої світової війни «Кампфбунд» на чолі з Адольфом Гітлером та генералом Еріхом Людендорфом у Мюнхені (Німеччина).
  • «Травневий переворот» (12-14 травня 1926) — захоплення влади в Польщі Юзефом Пілсудським, що фактично встановив у країні військову диктатуру.
  • «Липневий путч» (25-30 липня 1934) — невдала спроба австрійських націонал-соціалістів за допомогою членів німецької СС скинути уряд австрофашистів.
  • «Травнева криза» (13-29 травня 1958) — спроба військового перевороту французького генерала Рауля Салана під час Алжирської війни.
  • «Путч генералів» (22-25 квітня 1961) — остання, невдала спроба французьких військових в Алжирі зупинити рух до незалежності цієї країни. На чолі заколотників стояли генерали Едмон Жуо, Моріс Шалль, Рауль Салан та Андре Зеллер.
  • «Серпневий путч» (19-21 серпня 1991) — спроба державного перевороту в СРСР, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова.

Література[ред.ред. код]

  • Carlson Anyangwe. Revolutionary Overthrow of Constitutional Orders in Africa. Langaa RPCIG, 2012.
  • Ken Connor, David Hebditch. How to Stage a Military Coup: From Planning to Execution. Barnsley: Pen and Sword Books, 2008.
  • D. J. Goodspeed. Six Coups d'État. New York: Viking Press, 1962.
  • Edward Luttwak. Coup d'état: A Practical Handbook. Harvard University Press, 1969.
  • Curzio Malaparte. Technique du coup d'état. Paris: Bernard Grasset, 1931.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Політика Це незавершена стаття з політики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.