Технологічна мінералогія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Технологічна мінералогія — галузь мінералогії, яка вивчає зміни, яких зазнають мінерали в технологічних процесах, а також застосування мінералів та їх синтетичних аналогів у техніці.

Об'єкт дослідження[ред. | ред. код]

Технологічна мінералогія супроводжує переробку мінеральної сировини від оцінки сировини через контроль якості продукту до переробки або безпечного остаточного зберігання. Він досліджує мінеральну сировину, таку як руди, глини, піски, гравій, солі, промислові мінерали та гірські породи, щодо їх придатності для виробництва таких продуктів, як кераміка, скло, цемент, напівпровідники, синтетичні монокристали, папір, пігменти, наповнювачі, каталізатори, волокна, тверді матеріали, добрива чи ювелірні вироби. На подальших етапах процесу вона вивчає, наприклад, трансформації, які відбуваються, наприклад, під час випалювання кераміки, при схоплюванні цементу та під час кристалізації скла з метою покращення властивостей продукту, підвищення ефективності використання енергії, мінімізації зносу машин і виключення утворення шкідливих побічних продуктів. Пізніше мінералоги займаються характеристикою продуктів з огляду на їх взаємодію з навколишнім середовищем, організмом людини (наприклад, з імплантатами) або екстремальними напруженнями, викликаними високим тиском, високими температурами, механічним впливом або агресивними хімічними умовами. Нарешті, вони досліджують варіанти переробки та безпечної утилізації. Для цього вони намагаються зв'язати токсичні або радіоактивні елементи в мінералах і таким чином видалити їх із циклів обігу у навколишньому середовищі.

Методи дослідження[ред. | ред. код]

Технологічна мінералогія використовує такі методи, як поляризаційна мікроскопія для отримання інформації про структуру, рентгенівська дифрактометрія для визначення вмісту мінералів і рентгенівський флуоресцентний аналіз для хімічної характеристики сировини. Контроль процесів здійснюється за допомогою таких методів термічного аналізу, як DTA, DSC або TG для спостереження за реакціями в процесі виробництва. Продукти можна досліджувати, наприклад, за допомогою трансмісійної електронної мікроскопії та денситометрії електронної хмарки для виявлення та оцінки дефектів у їх кристалічній решітці .

Література[ред. | ред. код]

  • Helmut Kirsch: Technische Mineralogie. Angewandte Mineralogie für Ingenieure und Techniker. Vogel, Würzburg 1965.
  • Dieter Rammlmair, J. Mederer, Thomas Oberthür, Robert B. Heimann, Horst Pentinghaus (Hrsg.): Applied Mineralogy in Research, Economy, Technology, Ecology and Culture. Proceedings of the Sixth International Congress on Applied Mineralogy ICAM 2000, Göttingen, Germany, 17–19 July 2000. Balkema, Rotterdam u. a. 2000, ISBN 90-5809-163-5.