Тищенко Ганна Іванівна
| Тищенко Ганна Іванівна | |||
|---|---|---|---|
| Народилася |
20 листопада 1910 станція Краматорськ, тепер Донецької області | ||
| Померла |
3 лютого 1997 (86 років) місто Краматорськ Донецької області | ||
| Країна |
 СРСР | ||
| Національність | українка | ||
| Партія | КПРС | ||
| Нагороди |
| ||
Ганна Іванівна Тищенко (20 листопада 1910, станція Краматорськ, тепер Донецької області — 3 лютого 1997, місто Краматорськ Донецької області) — українська радянська діячка, провідний інженер-конструктор Новокраматорського машинобудівного заводу Донецької області. Герой Соціалістичної Праці (7.03.1960). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочала у 1925 році підручним слюсаря Старо-Краматорського машинобудівного заводу на Донбасі.
У 1928 році закінчила школу фабрично-заводського учнівства в місті Краматорську. Працювала на Старо-Краматорському машинобудівному заводі імені Орджонікідзе слюсарем, розмітником, конструктором.
У 1932 році закінчила Краматорський вечірній машинобудівний інститут, здобувши спеціальність інженера-механіка.
У 1932—1936 роках — завідувач відділу технологічного факультету, декан технологічного факультету Краматорського вечірнього машинобудівного інституту Донецької області.
У 1936—1941 роках — старший інженер-конструктор Ново-Краматорського машинобудівного заводу імені Сталіна Сталінської області. У 1940 році закінчила Ленінградський інститут підвищення кваліфікації інженерів спеціальної промисловості.
Під час німецько-радянської війни з жовтня 1941 року перебувала в Кемеровській області РРФСР, де на евакуйованому заводі працювала старшим інженером, начальником відділу кадрів, заступником голови завкому.
Після повернення із евакуації — старший інженер-конструктор, а з 1950 року — провідний інженер-конструктор бюро редукторобудування Ново-Краматорського машинобудівного заводу імені Сталіна Сталінської області. Проектувала шахтні підйомні машини великої потужності.
Брала активну участь у громадському житті, 20 років керувала жіночою радою Новокраматорського машинобудівного заводу Донецької області.
Потім — на пенсії у місті Краматорську Донецької області.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Герой Соціалістичної Праці (7.03.1960)
- орден Леніна (7.03.1960)
- ордени
- медалі
Джерела[ред. | ред. код]
- Именами краматорчан теперь названы улицы
- газета «Радянська Донеччина» (Сталіно) — 1951 рік — лютий.
| |||||||
