Толерантність (значення)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
  • Толерантність загальне поняття
  • Толерантність — у біології екологічна пластичність. Здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимальних для них, переносити несприятливий вплив того або іншого фактору середовища.
  • Толерантність (синдром звикання) — у фармакології поняття, що описує зниження реакції організму на лікарський засіб внаслідок повторного вживання. Збільшення дозування може відновити дію ліків, проте також може і пришвидшити настання звикання та послабити їхню дію. Звикання є суттєвим чинником наркотичної залежності.
  • Толерантність — у медицині ступінь, до якої ліки можна вводити або споживати, не викликаючи шкідливих побічних ефектів.
  • або фізіологічна толерантність (толерантність в токсикології) — зменшення реакції на речовину внаслідок попереднього впливу. Коли початкова доза препарату менш ефективна, і для досягнення первісного ефекту потрібна більша доза (стійкість до подальшого використання препарату) див.: Розвиток толерантності (медицина)
  • Толерантність в імунології — толерантністю є відсутність імунної відповіді на антиген.
  • Толерантність у цивілізаційному аспекті : філософія мови актуалізує поняття про інтегральний характер феномена толерантності. Розгляд толерантності як універсального концепта дає підстави розуміти його так: Толерантність ( за визначенням С. Авраменко ) —– це міжособистісний або соціальний регулятор комунікативної взаємодії, ненасильницький опір, раціональна моральна установка при конструктивній взаємодії або знаходженні компромісу між учасниками суспільно-політичного діалогу у ситуації конфлікту (розбіжностей) поглядів, переконань, поведінки при відсутності ворожості, зневажливого ставлення до іншого[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Авраменко С.М. (18.09.2014). Виховання толерантності підлітків у діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій Криму (середина ХХ - початок ХХІ століття).