Трогенербан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Троґенербан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Трогенербан
Trogenerbahn
Опис
Країна Швейцарія
Місто Санкт-Галлен, Шпайхер, Троген
Дата відкриття 10 липня 1903
Власник Appenzeller Bahnen
Оператор Appenzell Railways.
Маршрутна мережа
Кількість маршрутів 1
Довжина мережі 9.8 км
Довжина маршрутів 9.8 км
Технічні дані
Ширина колії 1000 мм
Тип живлення контактна мережа
Електрифікація 600 V DC/1000 V DC
CMNS: Трогенербан
Trogenerbahn
у Вікісховищі

Трогенербан (нім. Trogenerbahn) — одноколійна трамвайна лінія у Швейцарії, кантон Санкт-Галлен (St. Gallen), що сполучає міста Санкт-Галлен, Шпайхер та Троген. Почала роботу 10 липня 1903 року. Має 13 станцій, загальна протяжність дороги — 9,85 км. На 2010-і є складовою міської електрички Санкт-Галлена під номером S21.[1][2][3][4][5]

Лінія була відкрита в 1903 році і була побудована як інтерурбан. З градієнтом 7,6%, це найкрутіша вузькоколійна залізниця у Швейцарії [1].

Лінія належить і управляється компанією Appenzeller Bahnen, яка також керує кількома іншими залізничними лініями в двох кантонах Аппенцелль. [1] Функціонує як частина залізниці Аппенцелль-Ст. Галлен-Троген з 6 жовтня 2018 року. [6]

Історія[ред. | ред. код]

Поїзд на Трогенербані в Шпайхері незабаром після відкриття лінії

Трогенербан було відкрито 10 липня 1903 року. Спочатку лінія була електрифікована 750 вольт постійного струму. Напругу було збільшено до 900 вольт в 1921 році і, нарешті, до 1000 вольт в 1928 році [7][8]. У місті Санкт-Галлен потяги курсували трамвайними коліями, трамвай Санкт-Галлену був закритий в 1957 році. Через перехрестя з міськими тролейбусами[en] напруга контактного проводу все ще становить лише 600 вольт [9].

Маршрут[ред. | ред. код]

Лінія починається на залізничній станції Санкт-Галлен, де вона спільна, але не зубчаста, із залізничною лінією «Ст-Галлен — Гаїс — Аппенцелль», яка також належить і керується компанією «Appenzell Railways». Після виходу з цієї платформи Трогенербан прямує від будівлі вокзалу подвійною колією вулицями міста близько 1,75 км, поділяючи свій маршрут на більшій частині шляху з маршрутами міської тролейбусної системи, яка замінила міський трамвай. На цій дистанції є три проміжні зупинки: Марктплац, Шпизертор та Шюлераус. Незабаром після останньої зупинки колія перетворюється на одноколійну і прямує вздовж дороги на Троген до кінцевої точки, хоча з кількома роз'їздами. [2][4]

Спочатку колія пролягає на північній стороні дороги, проходячи через зупинки Бірнбоймен, Ноткерзегг, Шварцер-Берен і Ранк. Після останньої зупинки відкривається краєвидвид на північ та Боденське озеро. Наступна зупинка – Фегелінзегг, після якої лінія перетинає дорогу на залізничному переїзді, потім є зупинки в Шютценгартені і Шпайгері, де розташоване депо лінії. Подальші зупинки в Бендлен і Гфельд передують кінцевій зупинці в Трогені. [2][4][10]

Лінія має довжину 9,8 км, ширина колії 1000 мм і максимальним градієнтом 7,6%, і електрифікується за допомогою повітряної лінії живлення. На дистанції вуличної колії у місті Санкт-Галлен, де повітряна лінія залізниці спільна з лінією міських тролейбусів, залізниця використовує те ж джерело 600 В постійного струму, що й тролейбуси. Раніше використовувалося джерело живлення 1000 В постійного струму. [1][3][4] З моменту відкриття міжміської лінії Ст Галлена 6 жовтня 2018 року дистанція лінії, яка була електрифікована на 1000 В постійного струму, була електрифікована на 1500 В постійного струму.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Geschichte [History] (German). Appenzeller Bahnen. Архів оригіналу за 30 червня 2014. Процитовано 2 липня 2014. 
  2. а б в St. Gallen–Speicher–Trogen. Bundesamt für Verkehr. Процитовано 27 червня 2014. 
  3. а б Buckley, Richard (2000). Tramways and Light Railways of Switzerland and Austria (2nd edition), p. 114. Gloucester, UK: Light Rail Transit Association. ISBN 0-948106-27-1.
  4. а б в г Eisenbahnatlas Schweiz. Verlag Schweers + Wall GmbH. 2012. с. 14–15. ISBN 978-3-89494-130-7. 
  5. S-Bahn St.Gallen Map. S-Bahn. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 10 липня 2014. 
  6. Dossier Modernisierung Appenzeller Bahnen. Durchmesserlinie.. Tüüfner Post (нім.). 15 September 2018. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 13 листопада 2018. 
  7. Willen, 1972, с. XLIV.
  8. Brugger, 1978, с. 23.
  9. Aeschlimann та Waldburger, 2003.
  10. Lambert, Anthony (2013). Switzerland Without A Car (вид. 5th). Chalfont St. Peter: Bradt Travel Guides. с. 71. ISBN 978-1-84162-447-1. 

Посилання[ред. | ред. код]

  • Aeschlimann, Jürg; Waldburger, Hans (2003). Strassenbahn St. Gallen–Speicher–Trogen; Die Trogenerbahn (нім.). Leissigen: Prellbock Druck & Verlag. ISBN 3-907579-24-0. 
  • Brugger, Daniel (1978). 75 Jahre Trogenerbahn 1903–1978. Die Geschichte der Trogenerbahn 1903–1978 (нім.). Speicher: Verlag Trogenerbahn. 
  • Wägli, Hans G. (2010). Schienennetz Schweiz und Bahnprofil Schweiz CH+ (нім.). AS Verlag. ISBN 978-3-909111-74-9. 
  • Willen, Peter (1972). Lokomotiven der Schweiz 2. Schmalspur Triebfahrzeuge (нім.). Zürich: Orell Füssli Verlag.