Тулангбаванг (держава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тулангбаванг
V ст. – 686 Шривіджая Flag
Столиця верхів'я річки Тулангбаванг
Мови санскрит
Релігії шиваїзм
буддизм
Форма правління монархія
Історичний період Середньовіччя
 - Засновано V ст.
 - Ліквідовано 686

Тулангбаванг — ранньосередньовічна індуїзована держава, що панувала на півдні острова Суматра. 686 року була підкорена імперією Шривіджая.

Історія

[ред. | ред. код]

Відомостей про неї обмаль. Власне назва держави умовна, утворена істориками між відповідної сучасної території Вважається однією з ранніх державних утворень півдня Суматри. Припускають[хто?], що її заснували переселенці з Індостану, які принесли свою мову та систему державного управління. У протистоянні з іншою державою Кантолі здобуло перемогу, розділивши її володіння з Мелаю.

Припускають[хто?], що саме китайський чернець Фасянь, проходячи протокою між Суматрою і Явою 413 року вперше згадав про цю державу. У «Книзі історії династії Лян» йдеться про те, що у періоді між 430—475 роками посланці з Тулангбаванга кілька разів прибували до китайського імператора[1]. У записах китайського мандрівника Їцзіна держава згадується під назвою То-Ланг По-Хванг. Першим відомим правителем був Мелану (Меланоу), який панував у 2-й пол. VI ст. Надалі Тулангбаванг протистояла державі Шривіджая, від якої зрештою 686 року зазнала поразки й припинила існування.

Територія

[ред. | ред. код]

Вважається, що кордони приблизно відповідали межам регентства Тулангбаванг сучасної провінції Лампунг.

Устрій

[ред. | ред. код]

На чолі стояв раджа або магараджа, повноваження якого достеменно невідомі. Через брак історичних джерел столицю Тулангбаванг досі неможливо точно визначити. Втім дослідник Дж. В. Наардінг припускає, що була у верхів'ях річки Тулангбаванг, десь на відстані 20 км від міста Менґала.

Вірування

[ред. | ред. код]

Основу становила своєрідна синкретична релігія з шиваїзму та буддизму.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Sejarah Nasional Indonesai Jilid II dari edisinya yang ke-4 tahun 1984, pada halaman 79-80

Джерела

[ред. | ред. код]