Тюльга Іван Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Миколайович Тюльга
Тюльга Іван Миколайович.jpg
Народження 14 лютого 1914(1914-02-14)
Юзівка
Смерть 1980(1980)
Київ
Поховання Лук'янівський військовий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ Війська зв'язку
Освіта Київське вище військове інженерне училище зв'язку;
Військова академія Генерального штабу Збройних Сил СРСР
Роки служби 19361972
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Командування Горьковське військове училище зв'язку
Київське вище військове інженерне училище зв'язку
Війни / битви радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Ленінграда»

Іван Миколайович Тюльга (14 лютого 1914, Юзівка — 1980, Київ) — радянський військовик, учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн, начальник Горьковського (з 1959 по 1962 р.) та Київського (з 1962 по 1972 р.) військових училищ зв'язку, генерал-майор військ зв'язку.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 лютого 1914 року в місті Юзівці (нині Донецьк). У 1933 році закінчив відділення міських телефонних мереж Мінського електронного технікуму зв'язку, після чого працював заступником по технічній частині начальника Дзержинського районного відділу зв'язку Мінської області Білоруської РСР.

У серпні 1936 року призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. У 1939 році закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку імені М. І. Калініна. Брав участь у радянсько-фінській війні, за бої в якій нагороджений своєю першою бойовою нагородою — медаллю «За бойові заслуги».

У роки німецько-радянської війни служив старшим помічником начальника відділення телеграфно-телефонних засобів зв'язку 1-го відділу Управління зв'язку Волховського фронту. Особисто керував ремонтно-відновлювальними роботами на місцях ворожих бомбардувань, відновлював зруйновані лінії зв'язку.

Після закінчення війни продовжив службу в Радянській Армії. У 1950-ті роки він закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР. У 1959 році призначений на посаду начальника Горьковського військового училища зв'язку (нині — Санкт-Петербурзький військовий університет зв'язку). У 1962 році переведений до Києва на посаду начальника Київського вищого військового інженерного училища зв'язку імені М. І. Калініна, яке він колись закінчував.

Могила Івана Тюльги

У 1972 році, в званні генерал-майора військ зв'язку, вийшов у відставку. Проживав у Києві. Помер в 1980 році, похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, кількома медалями.

Джерела[ред. | ред. код]