Уваров Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уваров Петро Васильович
Народився 2 січня 1910(1910-01-02)
Донецький, Кіровська міська рада
Помер 28 листопада 1979(1979-11-28) (69 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Alma mater Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова і Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Учасник німецько-радянська війна, Оборона Одеси 1941, Оборона Севастополя, Битва за Кавказ і Кримська операція
Військове звання віцеадмірал[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Нахімова орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Одеси» медаль «За оборону Севастополя» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»

Уваров Петро Васильович (1910—1979) — радянський військовик, віце-адмірал

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1910 року, на руднику Каменовата нині Донецької області.

У 1930 році був призваний на службу до ВМФ. В 1934 році закінчив Військово-морське училище ім. М. Фрунзе, у 1937 році — курси командного складу Військово-морських сил РККА, у 1941 — командний факультет Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова. Служив на Балтійському флоті.

У роки Другої світової війни служив старшим помічником командира — есмінця «Харків», командиром сторожового корабля «Шторм», старшим помічником командира крейсера «Ворошилов», старшим помічником командира лінійного корабля «Севастополь».[1]

В 1947—1949 роках командував крейсером «Красный Кавказ» Чорноморского флоту, в 1949—1951 роках — лінійним кораблем «Севастополь». З вересня 1951 по вересень 1956 року командував ескадрою Чорноморського флоту. 27 січня 1951 року було присвоєно військове звання контр-адмірала, а 8 серпня 1955 року — віце-адмірала.

В 1956—1957 роках був зам. командуючого Тихоокеанським флотом з озброєння та судноремонту. У лютому 1957 року вийшов у відставку. Працював у бібліотеці. Любив подорожувати, переважно пішки… Часто бував на Чернігівщині в с. Бережівка Ічнянського району. Любив яблука та домашні пиріжки…Одружений не був. Проживав з сестрою Анною Василівною та зятем Іваном Йосиповичем. Писав багато спогадів. У 90-х роках Політвидав України видав мемуари «На ходовому міску».

Помер 28 листопада 1979 року.

Проживав у Києві по вул. Пугачова, 6/29. Похоронений на Лукьянівскому військовому кладовищі Києва.

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Нахімова 2 ступеня, Вітчизняної війни 1 ступеня та Червоної Зірки. А також медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лурье В. М. (2007). Адмиралы и генералы Военно-морского флота СССР: 1946—1960 (російська) . Москва: Кучково поле. с. 672. ISBN 978-5-9950-0009-9.