Українська спортивна термінологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська спортивна термінологія - сукупність термінів у галузі спорту та фізичної культури, складова частина лексичного складу сучасної української мови.

Історія[ред. | ред. код]

Витоки[ред. | ред. код]

Корпус спортивної термінології почав активно формуватися в період бурхливого розвитку спорту як соціального явища наприкінці XIX століття. Саме тоді в Європі засновувалися спортивні федерації, формували єдині правила змагань, зароджувалася теорія спортивного тренування. Разом із поширенням спорту з країн Західної Європи в Україну прийшла переважна більшість спортивних термінів (волейбол, пінг-понг, баскетбол, старт, голкіпер тощо). У першій половині XX століття українська галузева термінологія поповнювалася словами й словосполуками з німецької, англійської, французької, польської, російської, угорської мов (фізкультура, хокей, гонщик, фізрук, рекордсмен тощо).

На початку 1914 у Львові зусиллями «Січового Союзу» вийшов друком перший україномовний вишкільний підручник «Правильник Піхотинців». Цю публікацію напрацювань галицьких парамілітарних січово-стрілецьких організацій можна вважати однією з перших спроб творення української спортивної та військової термінології.

20-30-ті роки ХХ ст.[ред. | ред. код]

Своєрідним був період 20-х та початку 30-х років XX ст., коли в Україні спостерігалося активне піднесення в царині спортивного термінотворення. Визначальним було прагнення подолати розрив між науковою термінологією і термінологією практики спорту, збільшити частку національних термінів, виробити єдині підходи до словотворення. З'являються такі терміни та словосполуки: відбиванка (волейбол), кошиківка (баскетбол), ситківка (великий теніс), гаківка (хокей), копаний м’яч (футбол), лещетарство (лижний спорт), наколесники (велосипедисти), біжня (бігова доріжка), скок у довжінь (стрибок у довжину), скок у височінь (стрибок у висоту), скічня (трамплін) тощо.

Творцем більшості цих термінів був Іван Боберський (1873-1947) – член Бойової управи УСС та чотар УГА, педагог, організатор, фундатор, теоретик і практик української національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників з фізичного виховання молоді. Він є автором назви «Пласт» (подібно до англ. «скаутинг»). Він не творив штучної спортивної термінології, механічно калькуючи іншомовні слова, а шукав повного тлумачення невідомих понять. Він вимагав в українській фізичній культурі українського духу й рідного вислову.

СРСР[ред. | ред. код]

У 30-х роках ХХ ст. українські спортивні організації були розпущені, спортивні діячі репресовані, розвиток національного спорту в Україні в цілому загальмовано. Природно, що процес творення і засвоєння української спортивної термінології припинився, на заміну питомим термінам дуже швидко прийшли запозичення та кальки з російської мови.

Сучасний стан спортивної термінолексики[ред. | ред. код]

Переважна частина корпусу сучасної спортивної термінології сформувалася за радянської доби, визначальним соціолінгвістичним фактором якої було домінування російської мови, внаслідок чого окремі деривативні та семантичні моделі термінотворення були скальковані з російських зразків (наприклад, віджимання-відтискання). До екстралінгвальних факторів формування аналізованої термінолексики належить також розвиток власне спорту та фізичної культури, соціокультурна та військово-політична ситуація в суспільстві.

Із відновленням Україною державної незалежності термінологічні проблеми в галузі фізичної культури не зникли.

Станом на сьогодні, питома лексика в галузі спорту становить 30%, 50% - це запозичення, решта 20% - інтернаціоналізми. Найбільше (42%) термінів походить з англійської мови, по 13% мають французьке та грецьке походження, 4% - німецьке, 3% перське, по 2% термінів запозичнені з італійської, латинської, голланської мов, близько 1,5% термінолексики походить із японської та санскриту, менше ніж 1% слів становлять терміни з португальської, іспанської, норвезької, шведської, ескімоської, китайської, татарської мов.

Серед спортивних термінів–запозичень є такі, що походять з декількох мов. Наприклад, аквабол (з латинської мови aqva – вода й англійської ball – м’яч); скейтодром (з англійської skat від skate – кататися, ковзатися і грецької drom від dromos – місце для бігу).

Удосконалення спортивних назв вимагає взаємодії інтернаціональних та національних компонентів, оскільки однією з принципових засад термінотворення є намагання дбати про національне вираження термінів і водночас не виривати українську спортивну термінологію з міжнародного контексту.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Боровська, О. (2004). Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури і спорту (Автореф . дис… канд. філ. наук : 10.02.01.) (українська) (вид. Інститут української мови НАН України – К.). с. 17. 
  • Дикань, І. (2004). Етимологічні аспекти сучасної української спортивної термінології (Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту) (українська) (вид. Інститут української мови НАН України – К.). с. 132–138. 
  • Петренко, О. (2014). Витоки української спортивної термінології // Молодь: освіта, наука, духовність : тези доповідей ХІ Всеукраїнської наукової конференції студентів і молодих вчених (Київ, 9-10 квітня 2014) (українська) (вид. К. : Ун-т "Україна"). с. 105–106. 
  • Рудницький, Я. (1933). Українська спортивна термінологія (Календар–альманах на 1934 рік. Спорт в маси!) (українська) (вид. Л.: Вогні.). с. 30-33.