Урасенке
Урасенке (яп. 表千家) — одна з трьох шкіл японської чайної церемонії. Разом із Омотесенке[ja] і Мушякоджісенке[ja] є однією з трьох гілок дому Сен, який походить від Сен-но Рікю, сукупно відомих як Сансенке, або «три доми Сен» (三千家)[1].
Назва «Урасенке», яке буквально означає «задній дім Сен», виникло через розташування садиби цієї гілки сім'ї стосовно того, що спочатку було переднім будинком (омоте) маєтку Сен[2]. Це також стосується й назви «Омотесенке», яка буквально означає «передній дім Сен». Назва «Мушякоджісенке», іншої з трьох гілок дому, походить від того, що садиба дому розташовувалася на вулиці Мусякоджі.
Три доми Сен походять від нащадків Сен-но Рікю, що жив у період Адзуті-Момояма і є історично найважливішою фігурою в японській чайній церемонії.
Рідним містом Рікю був Сакаї у провінції Ідзумі (нині префектура Осака). Але коли його діяльність зосередилася в Кіото, він тримав будинок там. Також у нього був зять, Сен-но Сьоан, який був одружений з його дочкою Окаме; Рікю переїхав із Сакаї в Кіото, залишивши свого сина Сен-но-Доана піклуватися про сімейний будинок і справи в Сакаї. Звідси пішли дві гілки дому Сен (Сенке), звані Сакаї-Сенке (酒井千家) і Кьо-Сенке (京千家).
Кьо-Сенке, очолюваний Сен-но Сьоаном, в результаті оселилися в будинку на вулиці Огава, поруч із храмом Хомподзі; будинок і маєток — це початковий маєток Сен в Кіото. По смерті Рікю, і Сен-но Доан з Сакаї-Сенке, і Сен-но Соан з Кьо-Сенке, неминуче потрапили в немилість Тойотомі Хідейосі, який став причиною самоспалення Ріцю, також ризикували втратити свої життя, чому й ховалися, щоб захистити свої доми та сім'ї. Однак через кілька місяців вони обидва змогли повернутися додому.
Зрештою, Сен-но Доан, повернувшись до Сакаї, не залишив наступників, які могли б продовжити гілку Сакаї-Сенке. З іншого боку, Сен-но Сеан, коли повертався додому в Кіото, вже мав сина Сен-но Сотана[ja] від дружини Окаме, який змінив його на посаді глави Кьо-Сенке[3][4].
У Сотана було п'ятеро нащадків: двоє старших, Кано Сосецу (пом. 1652) та Ітіо Сосю (1605—1676), були його синами, народженими його першою дружиною Окаме. Після її смерті Сотан знову одружився; друга його дружина народила двох синів — Косіна Соса (1613—1672) і Сенсо Сосіцу (1622—1697) — і дочку Куре. Перший і другий його сини, Кано Сосецу та Ітіо Сосю, ще юними стали жити самостійно, а четвертий син, Сенсо Сосіцу, також залишив дім юнаком, щоб учитися в місцевого лікаря Нома Гентаку[ja]. Але 1645 року Сенсо повернувся додому через передчасну смерть Гентаку, а після, за підтримки свого батька Сотана, вивчився на знавця тяною, як і його старший брат Косін Соса, спадкоємець дому.
- ↑ Urasenke Chado Textbook = 英文 裏千家茶道文化入門 / 千宗室[監修], 今日庵[編集], 裏千家インターナショナルアソシエーション[翻訳]. — 京都 : 淡交社, 2011. — 231頁. — 頁200. — ISBN 978-4-473-03696-4.
- ↑ 京都 (JTBの新日本ガイド). — 東京 : 日本交通公社出版事業局, 1990. — 446頁. — ISBN 978-4-533-01144-3.
- ↑ 酒井千家 // 利休大事典 / 熊倉功夫著. — 京都 : 淡交社, 1989. — 831頁. — ISBN 978-4-473-01110-7.
- ↑ 京千家 // 利休大事典 / 熊倉功夫著. — 京都 : 淡交社, 1989. — 831頁. — ISBN 978-4-473-01110-7.
