Федерація Даманхур
| Федерація Даманхур | |
| Дата створення / заснування | 1975 |
|---|---|
 | |
| Засновник | Oberto Airaudid |
| Країна |
 Італія |
| Розташування штаб-квартири | Відракко |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Федерація Даманхур у Вікісховищі | |
Координати: 45°25′00″ пн. ш. 7°44′51″ сх. д. / 45.4169150000277781487° пн. ш. 7.747598000028° сх. д.
Федерація Даманхур (ФД), або просто Даманхур, — комуна, екопоселення та духовна громада, розташована в регіоні П'ємонт на півночі Італії, приблизно за 50 км на північ від міста Турин. Розташована у передгір'ях Альп у долині К'юзелла[en], що межує з національним парком Гран-Парадізо. Спільнота має власну конституцію та валюту — Credito.
ФД названа на честь єгипетського міста Даманхур, де був храм, присвячений Гору.
ФД заснована в 1975 році Оберто Айрауді[en] з приблизно 24 послідовниками, а до 2000 року їх кількість зросла до 800. Група дотримується суміші нью-ейдж і неоязичницьких вірувань.
Прихильники Даманхура стверджують, що зростання та активність громади оживили місцевість.
ФД має центри в Європі, Америці та Японії.
Храм людства[en] — низка підземних храмів, побудованих ФД, і є одними з найбільших підземних храмів у світі. [1]
Історія[ред. | ред. код]
У 1978 році група послідовників філософа, цілителя, письменника та художника Оберто Айрауді, відомого як Фалько, оселилася в наметах на гірському схилі на території комуни Відракко і почали будувати підземний храм. Будівництво тривало чотирнадцять років, і лише в 1992 році на неї вперше звернули увагу влада. Після довгих судових розглядів вони визнали історичну цінність храму та узаконили його самоврядну споруду [2][3][4][5].
Підземний храм складається з дев'яти кімнат, розділених на п'ять рівнів, деякі зі стелями до 8 метрів. Кімнати з'єднані сотнями метрів розкішно прикрашених тунелів, що займають 8500 м³. Стіни та коридори храмів повністю вкриті фресками та скульптурами [6].
Члени громади почали скуповувати будинки та земельні ділянки у навколишніх селах, де оселилися «сім'ї» — полігамні групи по 15—20 осіб. Члени громади працюють у полі, на виноградниках, у художніх та ремісничих майстернях, у хлібопекарнях. Вони також мають художні майстерні. Вони можуть забезпечити себе всім необхідним для життя і навіть продають надлишки продуктів. У громади є своя валюта під назвою «кредито», курс якої прив'язаний до євро, газета, початкова та середня школи для дітей, «університет» (з факультетами алхімії, медицини, подорожей у часі та зв'язку з космосом) та «науковий центр».
Життя в Даманхурі[ред. | ред. код]
На початку було створено три відділи: школа медитації (обрядова традиція), соціальна (соціальна теорія, соціальна реалізація) та гра життя (для експерименту та для динаміки, життя як гра, зміни). Нещодавно було додано четвертий відділ: Текнаркато (індивідуальне внутрішнє доопрацювання).
Члени спільноти можуть класифікувати себе на один із чотирьох рівнів залежно від рівня своєї прихильності: Члени спільноти рівня А спільно використовують усі ресурси та постійно проживають в поселенні. Члени спільноти рівня B роблять фінансовий внесок і живуть там щонайменше три дні на тиждень. Члени спільноти рівня C і D живуть поза поселенням. [7]
Члени спільноти рівня C беруть повну участь у Школі медитації.
Крім того, жителі можуть призначити себе різними шляхами відповідно до їх особистої природи, наприклад, шлях лицаря (волонтерські послуги), шлях мистецтва та інтегрованих технологій або слова, шлях оракула (ритуал, музика, танець), шлях здоров'я (екологічний спосіб життя) або шлях монахів (життя поодинці) та езотеричних пар (життя в парі). Більшість живуть у спільних квартирах; ці житлові громади разом утворюють громаду Даманхур.
Критика[ред. | ред. код]
Ієрархічно структурована громада Даманхура часто розглядається як секта колишніми адептами ФД [8].
За словами президента Італійського національного моніторингу психологічного насильства Патріції Сантовеккі, громада Даманхура відповідає характеристикам, типовим для психосекти. До них відносяться відсутність можливості вільно розвиватися, жити без шантажу, маніпуляції через тиск однолітків, неможливість критики та вимоги повної покори, прощання з сім'єю, повне знеособлення особистості, позбавлення будь-яких рішень — обов'язок запитувати майстра, що потрібно зробити. [9]
Деякі колишні послідовники повідомили про нібито психічне та фізичне насильство, яке вони зазнали протягом багатьох років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Valerio Maggio (27 липня 2023). Damanhur: The world's largest underground temple (Video (5:17)). BBC Reel.
- ↑ Особистий досвід: кореспондент Правила життя проникнув у секту Даманхур, де вчать розмовляти з деревами та зв'язуватися з космосом
- ↑ Підземні храми Даманхур — восьме чудо світу
- ↑ «Храм людства» Даманхур, підземна домівка бога Гора
- ↑ Фалько Тарассако, Оберто Айрауді
- ↑ Підземні храми Даманхур
- ↑ Merrifield, 2006, S. 102
- ↑ Jürgen Neffe: Ein Teufel mit drei Köpfen: SPIEGEL-Reporter Jürgen Neffe über die New-Age-Kommune Damanhur und ihren Gründer Oberto Airaudi, Der Spiegel, 24/1996
- ↑ https://www.ilgiornalepopolare.it/damanhur-setta-o-comunita-di-sani-principi/.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|hrsg=та|autor=(довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|abruf=(можливо,|access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|datum=(можливо,|date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|sprache=(можливо,|language=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|titel=(можливо,|title=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|werk=(можливо,|work=?) (довідка)
Література[ред. | ред. код]
- Merrifield, Jeff (1998). Damanhur: The Real Dream. London: Thorsons. ISBN 0-7225-3496-5.
- Merrifield, Jeff (2006). Damanhur: The Story of the Extraordinary Italian Artistic Community. Santa Cruz: Hanford Mead Publishers. ISBN 1-59275-010-9.
- Ananas, Esperide (2006). Damanhur: Temples of Humankind. New York: CoSM Press. ISBN 1-55643-577-0.
- Robertson, Ross (April 2007). Atlantis in the Mountains of Italy. What Is Enlightenment? (36): 94—110.
- Flavia Piccinni, Carmine Gazzanni: Nella setta. Fandango libri, Rom 2018, ISBN 978-88-6044-578-0.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федерація Даманхур
|
