Філоненко Федір Дмитрович
| Філоненко Федір Дмитрович | |
 | |
| Народження: |
15 лютого 1869 Бірюцький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: | не раніше 1933 |
| Країна: | Російська імперія |
| Релігія: | православ'я |
| Освіта: | Воронезька духовна семінарія |
Федір Філоненко (15 лютого 1869 — після 1933) — український релігійний діяч, член Державної думи IV скликання від Подільської губернії, протоієрей.
Життєпис[ред. | ред. код]
Церковна служба[ред. | ред. код]
Мав 39 десятин церковної землі.
Закінчив Воронезьку духовну семінарію (1889).
У 1889 — 1893 працював учителем і наглядачем Бірюченського духовного училища, потім в Приворотському духовному училищі (Подільська губернія).
Пізніше був висвячений на священника, в 1893—1907 служив священником у селі Привороття Ушицького повіту Подільської губернії.
З 1893 працював діловодом Ушицької єпархіальної училищної ради. Був направлений священиком в Покровську церкву Кам'янця-Подільського.
У 1907—1912 перебував у Подільській духовній консисторії, а також працював законовчителем Подільського комерційного училища.
Протоієрей, духовний слідчий, благочинний. Був одружений, мав двох дітей.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
У 1912 обраний членом Державної думи від Подільської губернії.
Працював секретарем комісії у справах православної церкви, а також членом комісій: з виконання державного контролю доходів і витрат, зі святкування 300-річчя дому Романових, з народного здоров'я, з питань преси, з народної освіти, зборів, з питань віросповідання.
Під час своєї роботи в Державній думі неодноразово критикував Григорія Распутіна, звинувачуючи того в шахрайстві.
Також критично ставився до імператорської влади, яка занадто сильно впливала на церкву і всіляко захищала Распутіна.
Лютнева революція[ред. | ред. код]
Зречення Миколи II зустрів із захватом, звернувшись 9 березня 1917 у Державній Думі до депутатів з промовою на підтримку Тимчасового уряду і закликом до Петроградського духовенства очистити російську церкву від елементів монархічного режиму[1].
У дні Лютневої революції виконував доручення Тимчасового комітету Державної думи (ТКГД).
1 березня відряджений до військових частин, розквартированих у Петрограді.
6 березня призначений комісаром ТКГД і Тимчасового уряду на Північному фронті.
16 березня на нього були покладені аналогічні обов'язки на Південно-Західному фронті.
У квітні призначений членом Священного Синоду. Підтримував відносини з Союзом демократичного духовенства і мирян. Брав участь також у нарадах членів Державної Думи.
Після революції[ред. | ред. код]
Після Помісного собору 1917—1918 Федір Філоненко був направлений до Петрограда, де став настоятелем кількох церков: в 1919—1924 — Божої Матері, а в 1922 — Пресвятої Трійці.
У жовтні 1923 заарештований міліцією, але обставини арешту залишилися невідомими, та й незабаром Філоненка відпустили.
Вдруге заарештований 2 березня 1924 у справі «Спаського братства», під час слідства перебував у Ленінградському ДПЗ на Шпалерній. 26 вересня 1924 засуджений до двох років тюремного ув'язнення. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення (СЛОН), після звільнення повернувся до Ленінграда.
Служив у 1928—1930 роках у храмах Ленінграда.
Подальша доля невідома.
Твори[ред. | ред. код]
- Братское слово к петроградскому духовенству // Биржевые ведомости. 1917. 7 марта (вечерний выпуск).
- Московское единение // Биржевые ведомости. 1917. 25 марта (вечерний выпуск).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А.Н.Варламов. Григорий Распутин-Новый[недоступне посилання]
Література[ред. | ред. код]
- Синодик гонимых, умученных, в узах невинно пострадавших православных священно-церковнослужителей и мирян Санкт-Петербургской епархии: XX столетие. — СПб., 1999. — С. 113. (рос.)
- Деяния Священного Собора Российской Православной Церкви 1917—1918 гг. (Документы. Материалы. Деяния I-XVI). — М., 1994. Репр. воспр. изд. 1918 г. — Т. 1. — С. 92.
- Цыпин В., прот. История Русской Церкви, 1917—1997. Т. 9. — М., 1997. — С. 11.
- Голубцов С., протодиак. Московское духовенство в преддверии и начале гонений 1917—1922 гг. — М., 1999. — С. 15, 20, 21.
- Четвертая Государственная Дума. Портреты и биографии. Издание Н. Н. Ольшанского. — СПб., 1913. — С. 201.
- Минувшее: Исторический альманах. 15. — М.; СПб.: Atheneum: Феникс, 1993. — 656 с.; ил. — С. 539, 616.
- Синодик гонимых, умученных, в узах невинно пострадавших православных священно-церковнослужителей и мирян Санкт-Петербургской епархии: XX столетие. 2-е издание дополненное. — СПб., 2002. — 280 с. — С. 244.
- Санкт-Петербургский мартиролог. СПб.: Изд-во "Миръ", "Общество святителя Василия Великого", 2002. 416с.
- Боиович М.М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии). Четвертый созыв. — М., 1913. — С. 247.
- Четвертая Государственная Дума: Портреты и биографии. — СПб., 1913.
- 4-й созыв Государственной думы: Художественный фототипич. альбом с портретами и биографиями. — СПб., 1913.
- Николаев А.Б. Комиссары Временного комитета Государственной думы (февраль — март 1917 года): Персональный состав // Из глубины времен. — СПб., 1995. — № 5 (рос.)
- Черепенина Н. Ю, Шкаровский М. В. Православный храмы С.-Петербурга, 1917—1945 годов: Справочник. — СПб., 1999. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Державна дума Російської імперії: 1906-1917. / Упоряд.: Б. Ю. Іванов, А. А. Комзолова, І. С. Ряховская. — М. РОССПЕН, 2008.
- Федір Михайлович Філоненко. Новомученики і Сповідники Російської Православної Церкви XX століття
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |