Распутін Григорій Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Распутін
рос. Григорий Ефимович Распутин
Grigori Rasputin 1916.jpg
Григорій Распутін, 1915
Народився 9 (21) січня 1869(1869-01-21)
Покровське (Тюменська область), Tyumensky Uyezdd, Тобольська губернія, Західно-Сибірське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 17 (30) грудня 1916(1916-12-30) (47 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
·утоплення і вогнепальне поранення
Підданство Росія Російська імперія
Діяльність селянин, цілитель
Знання мов російська[1] і англійська
Конфесія РПЦ
Батько Юхим Вилкін
(рос. Ефим Вилкин)
Мати Анна Паршукова
У шлюбі з Параска Дубровіна
(рос. Прасковья Дубровина)
Діти Матрьона, Варвара, Димитрій
IMDb ID 1391270

Григо́рій Юхи́мович Распу́тін (рос. Григорий Ефимович Распутин, потім змінив прізвище на Нових, рос. Новых, охрещений 22 січня 1869 — вбитий 30 грудня 1916), був фаворитом Миколи II та цариці, політичним авантюристом, який в ролі «святого старця», що володіє незвичайними здібностями, з'явився у царському дворі і, починаючи з 1907 року, чинив усе більший вплив на самодержця і його сім'ю. В останні роки правління царя Миколи ІІ став чи не найвпливовішою людиною того часу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Распутін не був ані ченцем, ані святим; за все своє життя він ніколи не належав до жодної релігійної секти.[2] Але він був одержимий релігією[3] і вражав інших своїм пізнанням в Біблії і вмінням доступно її пояснити.[4][5] Його вважали кочівним мандрівником, або паломником. Була досить розповсюдженою віра в надзвичайні сили Распутіна зцілювати тілесні ушкодження. У 1907 році імператор Микола II та його дружина Олександра Федорівна запросили Распутіна до царського двору для того, щоб він вилікував їхнього тяжкохворого сина — єдиного нащадка престолу, царевича Олексія, що страждав від гемофілії. На думку цариці, від Распутіна залежало здоров'я її сина та добробут монархії.[6]

Послідовники Распутіна вважали його екстрасенсом та цілителем.[7] Він говорив малозрозумілим сибірським діалектом[8] і ніколи не розмовляв на публіці.[9] Цариця та її сім'я бачили в ньому «людину Божу», ясновидця, проте вороги сприймали його як шарлатана, розпусника, демона або іноземного агента.

Політичний вплив[ред. | ред. код]

У той час, як вплив Распутіна на царську родину і був, можливо, перебільшений, історики згодні в тому, що його присутність відіграла значну роль у зміцненні протестів проти царя та його дружини безпосередньо перед самою Лютневою революцією 1917 року.[10] Змовники, які не змирились з тим, що селянин був настільки близький до імператорського подружжя, намагались віддалити Распутіна і змусити царицю відмовитись від політичної діяльності.

Пророцтва[ред. | ред. код]

Распутін начебто вмів бачити майбутнє і ніби передбачив розстріл царської родини. Кажуть, що Распутін передбачував смерть царської родини задовго до розстрілу в підвалі Іпатіївського особняка в Екатеринбурзі. Ось що він писав: Кожного разу, як я обіймаю царя і матінку, дівчаток, і царевича, я здригаюся від жаху, ніби обіймаю мерців... і тоді я молюся за цих людей, бо на Русі вони найбільше потребують. І я молю за Романових, тому що на них падає тінь довгого затемнення.

Він буцімто передбачав деякі обставини власної смерті. Якщо його вбють прості «розбійники з українських сел», то цар Микола може не побоюватись за свою долю, і нащадки Романових будуть цірювати «сто і більше того», писав Распутін. Якщо ж вбивство здійснять дворяни - «родичі царя», тоді майбутнє царської родини буде жахливим. «Дворяни побіжать з країни, а рідня царя не залишиться в живих через два роки і брати повтануть проти братів, і вбиватимуть один одного», - вважав знаменитий старець.

Вважається, ніби він передбачив і клонування людей. «Народяться чудовиська, які не будуть людьми, ні тваринами. А багато людей, які матимуть відмітини в тілі, матимуть позначку в душі. А потім прийде час, коли ви знайдете в колисці чудовисько з чудовиськ - людини без душі». Распутін в своїх "пророцтвах" згадує і про небезпеку безконтрольних генетичних експериментів: «Безвідповідальна людська алхімія, врешті-решт, перетворить мурах у величезних чудовиськ, які зруйнують будинки і цілі країни, будуть проти них безсилі і вогонь, і вода. Зрештою, ви побачите летючих жаб, а метелики стануть шуліками, а бджоли будуть повзти по землі, як змії».

У Григорія Распутіна є згадка про гейби три світові війни: «Люди йдуть до катастрофи. Самі невідомі правитимуть візком і у Франції, і в Італії, і в інших місцях. Людство буде розчавлене ходою безумців і негідників. Мудрість закують в ланцюги, неосвідчений і владний буде диктувати закони мудрому і натомість смиренному. А потім більша частина людей повірить у владу імущих, але розчарується в Бозі... Кара Божа буде не скора, але жахлива. По дорогах Європи проповзуть три голодні змії, залишаючи за собою попіл і дим, у них один будинок - і це меч, і у них один закон - насильство, але, протягнувши людство через пил і кров, вони самі загинуть від меча ж... Настав час світу, але світ буде піддаватись новому очищенню, перш ніж увійти в рай земний». І ще одне пророцтво Распутіна про майбутні війни: ««Світ очікує три блискавки», які послідовно спалять землю між священних річок, пальмовий сад і лінії. Із заходу прийде князь, який поневолить людей богатством, а за сходу прийде інший князь, який поневолить людини убогістю» [11].

Містифікація[ред. | ред. код]

Увесь життєвий шлях Распутіна складається з невизначеностей і оповитий стількома сумнівними мемуарами, чутками і міфами, що неможливо визначити, що з цього є правдою. Не існує жодної історичної особи, що викликала б таку масу сенсаційної та непідтвердженої інформації, окрім Григорія Распутіна.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. M. Rasputin (1934) My Father, p. 23.
  3. C. Wilson, Rasputin and the Fall of the Romanovs, 1964, p. 14.
  4. Rasputin: The Untold Story by Joseph T. Fuhrmann, p. 28
  5. Rasputin: Prophet, Libertine, Plotter by T. Vogel-Jorgensen and William Frederick Harvey, p. 35
  6. G. King (1994), p. 191.
  7. Rasputin: The Mad Monk [DVD]. USA: A&E Home Video. 2005.
  8. The Real Tsaritsa by Madame Lili Dehn
  9. B. Moynahan (1997) Rasputin. The saint who sinned, p. 164.
  10. C.L. Sulzberger, The Fall of Eagles, pp. 263–278, Crown Publishers, New York, 1977
  11. ПРОРОЦТВА ГРИГОРІЯ РАСПУТІНА, ЯКИМ КРАЩЕ НЕ ЗБУВАТИСЯ - УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА
  12. C. Wilson, Rasputin and the Fall of the Romanovs, 1964, p. 11, 14, 16.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Аврех А. Я. Царизм накануне свержения. — М., 1989. — ISBN 5-02-009443-9
  • Варламов А. Н. Григорий Распутин-Новый. Серия ЖЗЛ. — М: Молодая гвардия, 2007. — 851 с. 
  • Васильев А. Т. Охрана: русская секретная полиция. В кн.: «Охранка». Воспоминания руководителей политического сыска. — М.: Новое литературное обозрение, 2004. Том 2.
  • Ватала Э. Распутин. Без мифов и легенд. М., 2000
  • Боханов А. Н. Правда о Григории Распутине. — М: Русский издательский центр, 2011. — 608 с. 
  • Гатиятулина Ю. Р. Музей Григория Распутина //Возрождение исторического центра г. Тюмени. Тюмень в прошлом, настоящем и будущем. Тезисы докладов и сообщений научно-практической конференции. — Тюмень, 2001. С. 24-26.
  • Илиодор (Труфанов С.) Святой чорт. Записки о Распутине. С предисловием С. П. Мельгунова. Типография т-ва Рябушинских. — М., 1917 г. XV, —188 c.
  • Коковцов В. Н. Из моего прошлого. Воспоминания 1903—1919 гг. Тома I и II. Париж, 1933. Глава II
  • Миллер Л. Царская семья — жертва тёмной силы. Мельбурн, 1988. («Лодья»: репринт)
  • Никулин Л. Адъютант господа бога. Роман-хроника. — М., 1927 «Рабочий» № 98 — «Рабочий» № 146
  • Падение царского режима. Стенографические отчеты допросов и показаний, данных в 1917 г. в Чрезвычайной следственной комиссии Временного правительства. — М.-Л., 1926—1927. В 7 т.
  • Полищук В. В., Полищук О. А. Тюмень Григория Распутина-Нового //Словцовские чтения-2006: Материалы XVIII Всероссийской научной краеведческой конференции. — Тюмень, 2006. — С. 97-99. 
  • Пуришкевич В. М. Дневник за 1916 года (Смерть Распутина) // «Житие блудного старца Гришки Распутина». — М., 1990. 
  • Распутинская тема на страницах изданий наших дней (1988—1995): указатель литературы. — Тюмень, 1996. —60 с.
  • Салтан А. Н. «Распутный» фаворит Его Величества. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/34603 [Архівовано 1 січня 2017 у Wayback Machine.]. — Заглавие с экрана. — 07.01.17.
  • Святой чёрт: Сборник. — М., 1990. — 320 с. 
  • Симанович А.. Распутин и евреи. Воспоминания личного секретаря Григория Распутина. — Рига, 1924. 
  • Чернышов А. Кто же был «на часах» в ночь убийства Распутина во дворе Юсуповского дворца? //Лукич. 2003. Ч. 2. С. 214—219
  • Чернышов А. В. В поисках могилы Григория Распутина. (По поводу одной публикации) //Религия и церковь в Сибири. — Вып. 7. С. 36-42
  • Чернышов А. В. Выбор пути. (Штрихи к религиозно-философскому портрету Г. Е. Распутина) //Религия и церковь в Сибири. — Вып. 9. С.64-85
  • Чернышов А. В. Кое-что о распутиниаде и издательской конъюнктуре наших дней (1990—1991 гг.) // Религия и церковь в Сибири. Сборник научных статей и документальных материалов. — Тюмень, 1991. Вып.2. С. 47-56
  • Шишкин О. А. Убить Распутина. М., 2000
  • Юсупов Ф. Ф. Воспоминания (Конец Распутина) Опубликовано в сборнике «Житие блудного старца Гришки Распутина». — М., 1990.

Джерела[ред. | ред. код]