Феодора Лейнінгенська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Феодора Лейнінгенська
нім. Feodora zu Leiningen
Princess Feodora of Hohenlohe-Langenburg by Sir William Ross.jpg
Портрет принцеси Феодори пензля сера Вільяма Росса, 1838
4-а княгиня Гогенлое-Лангенбурзька
Початок правління: 18 лютого 1828
Кінець правління: 28 вересня 1907
Попередник: Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
Наступник:Леопольдіна Баденська
Дата народження: 7 грудня 1807(1807-12-07)
Місце народження:Аморбах
Країна:Велике герцогство Баден
Дата смерті:23 вересня 1872(1872-09-23) (64 роки)
Місце смерті:Баден-Баден, Велике герцогство Баден
Чоловік:Ернст I
Діти:Карл, Еліза, Герман, Віктор, Адельгейда, Феодора Вікторія
Династія:Лейнінгени, Гогенлое-Лангенбурги
Батько:Еміх Карл Лейнінгенський
Мати:Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська

Феодора Лейнінгенська (нім. Feodora zu Leiningen), повне ім'я Анна Феодора Августа Шарлотта Вільгельміна Лейнінгенська (нім. Anna Feodora Auguste Charlotte Wilhelmine zu Leiningen), (нар. 7 грудня 1807 — пом. 23 вересня 1872) — німецька принцеса з дому Лейнінгенів, донька князя Лейнінгену Еміха Карла та принцеси Саксен-Кобург-Заальфельдської Вікторії, дружина князя Ернста I Гогенлое-Лангенбурга.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Феодора народилася 7 грудня 1807 у Аморбаху, який за рік перед тим відійшов до Великого герцогства Баденського. Вона була другою дитиною та єдиною донькою в родині медіатизованого князя Лейнінгену Еміха Карла та його другої дружини Вікторії Саксен-Кобург-Заальфельдської. Дівчинка мала старшого брата Карла. Мешкало сімейство у князівському палаці Лейнінгенів в Аморбаху, також мали у своєму віданні мисливський будинок Вальдлейнінген в неоготичному стилі.

Портрет Феодори Лейнінгенської пензля Джорджа Доу, 1818

Родові землі Лейнінгенів знаходилися у Пфальці. У 1803 році вони були захоплені військами Наполеона, в якості компенсації дім отримав секуляризоване абатство Аморбах з прилеглими землями. Втім, у 1806 році новостворене князівство припинило своє існування в ході медіатизації, а його землі відійшли Бадену. Проте вже у 1810 році землі абатства були передані Баденом Великому герцогству Гессенському.

Влітку 1814 року Еміх Карл помер від пневмонії, Феодорі на той час було 6 років. Її брат став наступним князем Лейнінгенським. У тому ж році матір отримала шлюбну пропозицію від герцога Кентського, яку відхилила на підставі турботи про дітей та управління володіннями. У 1816 Аморбах відійшов до Королівства Баварія. А у 1818 Едвард Кентський повторив свою пропозицію, яка цього разу була прийнята. Влітку 1818 року матір вийшла заміж вдруге. До 1819 року родина мешкала у садибі Талхайм у Ебербаху, оскільки життя в Німеччині було дешевшим. Коли матір завагітніла, було вирішено, що до народження дитини, яка в майбутньому успадкує британський престол, сімейство переїде до Англії. У квітні 1819 сім'я прибула в Дувр. Наступного місяця народилася єдиноутробна сестра Феодори, Вікторія. Восени всі разом перебралися до котеджу в Сідмуті. Втім, вже у січні 1820 року вітчим помер від пневмонії, залишивши багато боргів. Надалі Вікторія з доньками та кількома іншими збіднілими членами монаршої родини мешкали у кількох кімнатах напівзруйнованого Кенсінгтонського палацу. У фінансовому плані вони отримували невелику матеріальну підтримку з Цивільного листа, основну частину бюджету мали з підтримки дядька Леопольда.

Відносини між сестрами були близькими. Феодора отримала освіту від приватних вчителів, також навчалася їзді верхи. Втім, життя в Кенсінгтоні їй не подобалося, згадуючи цей період життя в листі до Вікторії, вона називала його «найсумнішим», свідчачи, що не мала тоді жодної радісної думки.[1]

У віці 17 років вона палко закохалася в 30-річного Августа д'Есте, сина герцога Сассекського від першого шлюбу. Влітку та восени 1825 року вони таємно зустрічалися, плануючи спільне майбутнє. Проте, матір Феодори відмовила йому як «милому та гонористому». У жовтні 1826 Вікторія відправила доньку до бабусі Августи, аби та посприяла її одруженню.[2]

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

У віці 20 років Феодора взяла шлюб із 33-річним князем Ернстом Гогенлое-Лангенбурзьким, з яким бачилася до цього два рази. Його держава була також медіатизована та відійшла у 1806 році до Вюртембергу.[3] Весілля відбулося 18 лютого 1828 у Кенсінгтонському палаці. Планувалося, що вести наречену до вівтаря буде король Георг IV, але цю роль виконав герцог Кларенс.[2] Після медового місяця подружжя оселилося в Баварії. Їхньою головною резиденцією став замок Лангенбург. Своїм шлюбом Феодора була задоволена, оскільки він дав їй змогу вирватися з гнітючої атмосфери старого британського палацу, яка супроводжувала її юність.

У пари народилося шестеро дітей:

  • Карл Людвіг (18291907) — князь Гогенлое-Лангенбургу 1221 квітня 1860, після чого зрікся правління на користь молодшого брата, був морганатично одружений із Марією Ґратволь, для якої було створено титул баронеси фон Бронн, мав із нею сина та двох доньок;
  • Еліза Адельгейда (18301850) — померла у віці 19 років бездітною та неодруженою;
  • Герман Ернст (18321913) — князь Гогенлое-Лангенбургу у 18601913, був одружений з Леопольдіною Баденською, мав із нею сина та двох доньок;
  • Віктор Франц (18331891) — граф Ґлейхен, адмірал британського флоту, був одружений із Лаурою Вільгельміною Сеймур, мав із нею чотирьох дітей;
  • Адельгейда (18351900) — дружина номінального герцога Шлезвіг-Гольштейна Фрідріха VIII, мала із ним семеро дітей;
  • Феодора Вікторія (18391972) — дружина герцога Саксен-Мейнігенського Георга II, мала із ним трьох синів.

Княгиня брала активну участь у благодійній діяльності, дбала про бідняків і покинутих дітей, відкрила для них кілька установ. Так, у лютому 1830 вони з чоловіком стали засновниками Дитячого центру для покинутих та бідних дітей, а у 1853 — Закладу захисту дітей та хворих. Була відома як дуже релігійна жінка. Підтримувала зв'язок зі своєю єдиноутробною сестрою та іншими родичами у Великій Британії. З Вікторією листувалася протягом всього життя. Під час візитів до Англії, кожен раз отримувала по 300 фунтів стерлінгів і брала участь в житті вищого суспільства.

Її чоловік часто хворів і помер навесні 1860 року. Феодора після цього переїхала на віллу Гогенлое в Баден-Бадені. Там її кілька разів навідувала сестра Вікторія. На початку 1872 року її молодша дочка померла від скарлатини. Сама княгиня пішла з життя за кілька місяців після неї, 23 вересня 1872 у Баден-Бадені. Похована на головному цвинтарі Баден-Бадену.[4]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Фрідріх Магнус Лейнінгенський
 
Анна Вурмбранд-Штуппах
 
Вільгельм Карл Солмс-Рьодельхайм
 
Марія Маргарита Вурмбранд-Штуппах
 
Ернст Фрідріх Саксен-Кобург-Заальфельдский
Ernesto Federico de Wettin Saalfeld.jpg
 
Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Sophie Antonie of Brunswick-Wolfenbuttel, duchess of SAaxe-Coburg-Saalfeld.jpg
 
Генріх XXIV
 
Кароліна Ернестіна Ербах
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх Вільгельм Лейнінгенський
Carl Friedrich Wilhelm Fürst zu Leiningen.jpg
 
 
 
 
 
Крістіана Солмс-Рьодельхаймська
 
 
 
 
 
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський
FranzFriedrich AntonSaCoSa.jpg
 
 
 
 
 
Августа Рьойсс-Еберсдорф
Augusta di Reuss-Ebersdorf, duchessa di Sassonia-Coburgo-Saalfeld.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Еміх Карл Лейнінгенський
Emich Carl 2nd prince of Leiningen.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
Vicky of Kent.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Henry Sigfried Steinberg, I.H. Evans (Hrsg.): Steinbergs Dictionary of British History. 2. Auflage 1970, стор. 421.
  2. а б Chasing Crowns: A "Sisterhood" Of Rejected Royal Consorts [1] (англ.)
  3. Офіційний сайт замку Лангенбург. Розділ «Історія» [2] (нім.)
  4. Головний цвинтар Баден-Бадену [3] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Gill, Gillian. We Two: Victoria and Albert: Rulers, Partners, Rivals : — New York : Ballatine Books, 2009. — стор. 34, 51. — 466 p. — ISBN 9780345520012.
  • Hibbert, Christopher. George III: A Personal History. Basic Books : — London : Basic Books, 2000. — стор. 9—10, 22, 58. — 464 p. — ISBN 0465027245.
  • Pakula, Hannah. An Uncommon Woman: The Empress Frederick, Daughter of Queen Victoria, Wife of the Crown Prince of Prussia, Mother of Kaiser Wilhelm :. — New York : Simon and Schuster Inc, 1997. — стор. 296. — 704 p. — ISBN 978-0684842165.
  • Vallone, Lynne. Becoming Victoria : — London : Yale University Press, 2001. — стор. 9. — 256 p. — ISBN 9780300089509.
  • Carolly Erickson, La piccola regina, Milano, Mondadori, 2001. ISBN 88-04-48655-4

Посилання[ред. | ред. код]