Феспій
| Феспій | |
|---|---|
| Батько | Ерехтей |
| Мати | Праксіфея |
| Брати, сестри | Креуса |
| У шлюбі з | Megameded |
| Діти | Aglaiad, Euboead, Marsed, Nicipped, Ешраїда, Certhed, Elachiad, Exoled, Procrisd, Anthipped, Archediced, Argelad, Asopisd, Chryseisd, Clythipped, Еонаd, Epilaisd, Erasipped, Eurycad, Hippocrated, Laothoe[d], Lysidiced, Niced, Olympusad, Praxithead, Tiphysed, Toxicrated, Antheiad, Hesychiad, Phyleisd, Calametisd, Euryteled, Eurybiad, Lysed, Patrod, Hippod, Hippodromed, Oria[d], Euboted, Xanthisd, Menippisd, Terpsicrated, Pyripped, Heliconisd, Melined, Erato[d], Antioped, Stratoniced[1] і Eurypyled |
У грецькій міфології Феспій [ˈθɛspiəs] : Θέσπιος Théspios ) або Теспій [ˈθɛstʃəs] ; Давньогрецька : Θέστιος)[2][3] — легендарний засновник і цар Феспій, Беотія. Розповідь про його життя вважається частиною грецької міфології.
За повідомленнями, Феспій був сином Ерехтея, царя Афін,[4] і, можливо, Праксітеї, дочки Фрасима та Діогенії.[5] Ймовірно, він був братом Протогенії, Пандори, Прокріди, Креуси, Орійтії, Хтонії,[6] Меропи,[7] Кекропса, Пандора, Метіона,[5] Орнея,[8] Евпалама[9] та Сікіона.[10] Інші джерела називали його нащадком Ерехтея[11], а деякі говорили, що він був сином Тевтри, сином Пандіона[12] або Цефея.[13]
Дідом і бабусею Феспія по материнській лінії були Фрасим і Діогенія, дочка річкового бога Кефіса.[14] Він одружився з Мегамедою, донькою Арнея. Вважається, що вони разом мали п'ятдесят дочок, хоча Феспій, можливо, деяких дочок йому народили неназвані коханки, а Мегамед була їхньою мачухою.[4] Дочок часто називають Феспіадами[15], вони також є предметом картини Гюстава Моро 1853 року.
Усі його дочки вийшли заміж, але Феспій, можливо, не шукав для них чоловіка; натомість він бажав онуків від героя Геракла. Коли Гераклові доручили вбити кіферонського лева (не плутати з Немейським левом), Феспій запропонував своїх п'ятдесят дочок як нагороду. Полювання на лева тривало п'ятдесят днів, і протягом кожної ночі полювання Геракл спав з кожною з п'ятдесяти дочок, які, своєю чергою, народили по одному сину.[16]
Альтернативні джерела стверджують, що Геракл спав з усіма дочками в одну ніч. У цій версії тільки сорок дев'ять спали з героєм, а п'ятдесятій судилося служити незайманою жрицею храму Геракла в покарання за її відмову.[2] За іншою версією, був п'ятдесят один онук Феспія, сорок з яких колонізували острів Сардинія.[17]
Бібліотека Псевдо-Аполлодора[18] перераховує наступних дочок і онуків. Усі онуки були Гераклідами в ширшому розумінні цього терміну.
Згідно з Гелланіком, якийсь Стефанефор («носець вінця») називався одним із синів Геракла, які народилися від дочок Фестія.[19]
- ↑ Türk G. Stratonike 4 // RE:Band IV A,1 — 1931.
- ↑ а б Pausanias, 9.27.7
- ↑ Harpocration, Lexicon of the Ten Orators s.v. Stephanephoros
- ↑ а б Diodorus Siculus, 4.29.2
- ↑ а б Apollodorus, 3.15.1
- ↑ Suda, s.v. Maidens, Virgins (Παρθένοι)
- ↑ Plutarch, Theseus 19.5
- ↑ Pausanias, 2.25.6; Plutarch, Theseus 32.1; Stephanus of Byzantium, s.v. Orneiai
- ↑ Diodorus Siculus, 4.76.1
- ↑ Pausanias, 2.6.5, citing Hesiod (Ehoiai fr. 224) for Erechtheus
- ↑ Pausanias, 9.26.6
- ↑ Stephanus of Byzantium, s.v. Thespeia
- ↑ Scholia on Homer, Iliad 2.498 call him son of Teuthras or Cepheus
- ↑ Apollodorus, 3.15.1
- ↑ Zimmerman, p. 268.
- ↑ Apollodorus, 2.4.10
- ↑ Diodorus Siculus, 4.29.1, 4–6
- ↑ Apollodorus, 2.7.8
- ↑ Harpocration, Lexicon of the Ten Orators s.v. Stephanephoros as cited in Hellanicus, Phoronis Book 10 and Atthis Book 2
- Apollodorus, The Library with an English Translation by Ser James George Frazer, FBA, FRS in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; Лондон, William Heinemann Ltd. 1921 рік. . Онлайн-версія в цифровій бібліотеці Персея. Грецький текст доступний на тому ж веб-сайті.
- Діодор Сицилійський, Бібліотека історії перекладена Чарльзом Генрі Олдфедером. Дванадцять томів. Класична бібліотека Леба. Кембридж, Массачусетс: Harvard University Press; Лондон: William Heinemann, Ltd. 1989. том. 3. Книги 4.59 — 8. Онлайн-версія на веб-сайті Білла Теєра
- Діодор Сицилійський, Bibliotheca Historica. Том 1-2. Імманель Беккер. Людвіг Діндорф. Фрідріх Фогель. in aedibus BG Teubneri. Лейпциг. 1888—1890 роки. Грецький текст доступний у цифровій бібліотеці Персея.
- Луцій Местрій Плутарх, життя з англійським перекладом Бернадотта Перріна. Кембридж, Массачусетс. Видавництво Гарвардського університету. Лондон. William Heinemann Ltd. 1914 рік. 1. Онлайн-версія в цифровій бібліотеці Персея. Грецький текст доступний на тому ж веб-сайті.