Гюстав Моро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гюстав Моро́
фр. Gustave Moreau
GustaveMoreau02.jpg
Гюстав Моро. Автопортрет, 1850
При народженні Gustave Moreau
Народження 6 квітня 1826(1826-04-06)
Париж
ФранціяФранція
Смерть 18 квітня 1898(1898-04-18) (72 роки)
  Париж
ФранціяФранція
Поховання Цвинтар Монмартр
Національність француз
Громадянство Франція Франція
Жанр алегорія
Навчання Національна вища школа красних мистецтв (1849)[1]
Діяльність скульптор, художник
Напрямок символізм
Покровитель Charles Hayemd
Вчитель Франсуа Піко
Відомі учні Nelson Diasd, Silas Brouxd, Léon Lehmannd, Johannes Holbekd, Paul Renaudotd, Fernand Sabattéd[2], Léon-Laurent Galandd, Georgette Agutted[2], Gustave Assired[2], Georges Barwolfd[2], Adolphe Beaufrèred[2], Jules Bessond[2], Albert Brautd[2], Auguste Brouetd[2], Henri Brugnotd[2], Simon Bussyd[2], François Cachoudd[2], Arsène Chabaniand[2], Jean Danguyd[2], Henri Deluermozd[2], Raoul du Gardierd[2], Jules Flandrind[2], Alphonse-Léon Germain-Thilld[2], Charles Hoffbauerd[2], Émile Joseph-Rignaultd[2], Maurice de Lambertd[2], Henri Manguind[2], Pierre Amédée Marcel-Béronneaud[2], Анрі Матісс[3], Альбер Марке[2], Edgar Maxenced[2], Charles Milcendeaud[2], Henri Morissetd[2], Lionel Pérauxd[2], René Piotd[2], Ary Renand[2], Жорж Руо[2], André Rouveyred[2], Henri Vincent-Angladed[2] і Raymond Woogd[2]
Працівник Школа красних мистецтвd
Член Академія красних мистецтв Франції
Твори Apollo and The Nine Musesd, Oedipus and the Sphinxd, Orphésd, Salomed, Hercules and the Lernaean Hydrad і The Apparitiond
Батько Louis Moreaud
Нагороди
Офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Почесного легіону

CMNS: Гюстав Моро у Вікісховищі

Гюстав Моро (фр. Gustave Moreau, 6 квітня 1826, Париж — 18 квітня 1898, Париж) — французький художник, представник символізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1826 в Парижі. Його батько, Луї Моро, був архітектором, в обов'язки котрого входило підтримувати в належному стані міські громадські будівлі і пам'ятники. Смерть єдиної сестри Моро, Камілли, згуртувала сім'ю. Мати художника, Поліна, була всім серцем прив'язана до сина і, залишившись вдовою, не розлучалася з ним аж до своєї смерті в 1884 році.

Навчався в Школі красних мистецтв в Парижі у Теодора Шассерьйо і Франсуа-Едуара Піко, відвідав Італію (18571859) і Нідерланди (1885). З 1849 року Гюстав Моро починає виставляти свої роботи в Салоні — виставці живопису, скульптури і гравюри, яка щорічно проводилася з середини XVII століття у Великому салоні Лувра.

З 1857 по 1859 Моро проживає в Італії, де вивчає і копіює полотна і фрески уславлених майстрів минулого.

Восени 1859 року Моро повертається додому і знайомиться з молодою жінкою — Александріною Дюре́, що працювала гувернанткою недалеко від його майстерні. Вони побралися і проживуть разом понад 30 років. Після смерті Александріни в 1890 році художник присвячує коханій одне зі своїх найкращих полотен — «Орфей біля гробниці Еврідіки», 1891. Протягом 1860-х років твори Моро користуються величезним успіхом і популярністю. Буржуазні критики називають художника Гюстава Моро рятівником жанру історичного живопису. Протягом усього життя Моро писав фантастично пишні, майстерно виконані в дусі символізму композиції на міфологічні, релігійні та алегоричні сюжети, найкращі з яких — «Едіп і сфінкс», 1864, Метрополітен-музей, Нью-Йорк; «Орфей», 1865, Музей Лувр, Париж; «Саломія», 1876, Музей д'Орсе, Париж; «Галатея», 1880, Музей Гюстава Моро, Париж.

Гюстав Моро був тісно пов'язаний з рухом символізму; художники, що розділяли цю стилістику, відмовилися від об'єктивності і натуралізму представників французького реалізму і імпресіонізму. У пошуках натхнення символісти зверталися до літератури чи античної та північної міфології, часто довільно поєднуючи їх один з одним. У 1888 році Моро обирають членом Академії красних мистецтв і через чотири роки професор Моро стає керівником майстерні в Школі красних мистецтв.

У 1890-х здоров'я художника різко погіршився. Він дійшов висновку про завершення своєї кар'єри і повертається до своїх незакінчених картин. Водночас Моро приступає до роботи над своїм останнім шедевром — «Юпітер і Семела», 1894—1895.

Сам заповідав свою майстерню разом з багатьма картинами місту Париж, де тепер приголомшливо розкішний музей-майстерня Моро.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


  1. Gustave Moreau : L'assembleur de rêves — 1998. — ISBN 2-86770-115-5
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак RKDartists
  3. Bénézit E., Zeiger-Viallet E., Busse J. Dictionnaire critique et documentaire des peintres, sculpteurs, dessinateurs et graveurs de tous les temps et de tous les pays — 1911.