Перейти до вмісту

Формула-1 — Гран-прі Абу-Дабі 2009

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гран-прі Абу-Дабі 2009
2009 Formula 1 Etihad Airways Abu Dhabi Grand Prix[1]
17-й із 17 етапів сезону 2009/ Гонка №820[2]
← Попередній етапНаступний етап →
Схема траси Яс-Марина
Деталі гонки
Дата 1 листопада 2009 року
Місце Абу-Дабі, ОАЕ
Траса Яс-Марина
Довжина кола 5,554 км
Дистанція 305,470 км (55 кіл)
Погода Ясно
Поул
Пілот
Велика Британія McLaren-Mercedes
Час 1:40,948
Найшвидше коло
Пілот Німеччина Себастьян Феттель Австрія Red Bull Racing-Renault
Час 1:40,279 на 54 колі
Подіум
Перший
Австрія Red Bull Racing-Renault
Другий
Австрія Red Bull Racing-Renault
Третій
Велика Британія Brawn-Mercedes
2010 →

Гран-прі Абу-Дабі 2009 (офіційно — 2009 Formula 1 Etihad Airways Abu Dhabi Grand Prix) — автоперегони Чемпіонату світу Формули-1, які відбулися 1 листопада 2009 року. Гонка була проведена на трасі Яс-Марина в Абу-Дабі, ОАЕ. Це сімнадцятий та фінальний етап Чемпіонату світу та перше Гран-прі Абу-Дабі в історії.[3] Гран-прі Абу-Дабі також стало першою гонкою Формули-1, яка розпочалася вдень, а завершилася увечері (старт гонки відбувся о 17:00 за місцевим часом, захід сонця — о 17:43).

Переможцем гонки став Себастьян Феттель із команди Red Bull Racing, тоді як володар поул-позиції Льюїс Гамільтон, який виступав за McLaren, зійшов із дистанції через відмову гальм.[4] Цей заїзд став останнім у Формулі-1 для пілотів Кадзукі Накадзіми та Джанкарло Фізікелли, а також для команд Brawn GP, BMW Sauber і Toyota. Станом на 2026 рік це останні перегони, під час яких дозволялося дозаправляння болідів, адже з сезону 2010 року цю практику заборонили.

Напередодні Гран-прі

[ред. | ред. код]

Дженсон Баттон достроково здобув титул чемпіона світу на етапі в Бразилії, однак Себастьяна Феттеля та Рубенса Баррікелло, які посідали друге й третє місця, розділяли лише два очки. Команда Brawn GP також виборола Кубок конструкторів у Бразилії, де Red Bull Racing закріпилася на другій сходинці, проте доля третьої позиції в загальному заліку все ще залишалася невизначеною між McLaren та Ferrari.

Постачальник шин Bridgestone обрав для Гран-прі комплекти типів medium і soft.[5] Цей заїзд став останнім для Кімі Ряйкконена в рамках його першого відрізку виступів за Ferrari перед переходом до Чемпіонату світу з ралі у 2010 році (до Формули-1 фін повернувся у складі Lotus у сезоні 2012 року). Ці перегони також стали останніми у складі Williams для Ніко Росберга та у складі BMW Sauber для Роберта Кубіци. У сезоні 2010 року Росберг приєднався до нової команди Mercedes, а Кубіца перейшов до Renault на місце Фернандо Алонсо. Для Ніка Гайдфельда ця гонка також стало останньою перед паузою у виступах, яка тривала до Гран-прі Сінгапуру 2010 року.

Як і на етапі в Бразилії, Камуї Кобаясі продовжив виступати за Toyota, оскільки Тімо Ґлок пропустив перегони через травму, отриману в аварії під час кваліфікації до Гран-прі Японії.[6]

Вільні заїзди

[ред. | ред. код]
Ніко Росберг за кермом Williams FW31 на піт-лейні.

Відповідно до регламенту FIA, який вимагає проведення вільних заїздів і кваліфікації за тих самих умов, що й перегони, вільні заїзди проходили наприкінці дня та на початку вечора, щоб відтворити перехід від денного світла до ночі.

У вільних заїздах домінувала команда McLaren, а Льюїс Гамільтон майже весь час перебував на перших рядках підсумкових протоколів. У першій сесії він одразу задав високий темп, проїхавши найшвидше коло за 1:43,939.[7] Його напарник Гейккі Ковалайнен спочатку зіштовхнувся з труднощами, проте зрештою показав найкращий час у другій сесії — 1:41,307, що виявилося на дві десяті секунди швидше за результат Гамільтона,[8] і зберіг цей темп під час третього тренування.[9]

Гонщики Ferrari Кімі Ряйкконен та Джанкарло Фізікелла мали суттєві труднощі й більшу частину вікенду перебували внизу підсумкових протоколів, утім, декілька швидких кіл у виконанні Ряйкконена наприкінці сесій врятували команду від цілковитого провалу. Фізікелла досить критично оцінив підземний виїзд із піт-лейну траси Яс-Марина, назвавши його надзвичайно складним і небезпечним,[10] попри те, що протягом вікенду там не сталося жодного інциденту.

Посередині другої сесії вільних заїздів Роберт Кубіца зупинився на трасі через ймовірну поломку двигуна.[11] Оскільки поляк уже використовував останній зі своїх восьми дозволених двигунів, на той момент на його боліді стояв уживаний агрегат, що дозволило уникнути штрафу з втратою позицій на стартовій решітці. Нік Гайдфельд більшу частину тренувань також перебував серед аутсайдерів і в певний момент навіть не міг пояснити своє відставання від Кубіци на понад дві секунди. Проте завдяки вдалим заключним заїздам у фінальній сесії німець зміг піднятися до першої десятки.[12]

Як і Ferrari, команда Renault відчувала труднощі протягом усього вікенду. Проте, на відміну від суперників, ані Фернандо Алонсо, ані Роман Грожан не змогли змінити ситуацію на свою користь, банально не зумівши знайти потрібний темп на трасі. Втім, Алонсо позитивно відгукнувся про автодром Яс-Марина, зазначивши, що ця конфігурація дуже приємна для керування й постійно тримає гонщика в тонусі.[10]

Камуї Кобаясі продовжив вражати у своєму лише другому виступі за Toyota, часто випереджаючи напарника по команді Ярно Труллі та навіть показавши в один із моментів третій час кола. Утім, робоча програма Кобаясі на цей вікенд переважно складалася з імітації кваліфікаційних спроб, тоді як Труллі зосередився на довгих серіях кіл для оцінки гоночного темпу, тож реальний розрив між пілотами виявився не таким суттєвим, як здавалося.

Пілоти Toro Rosso зберегли традицію першими виїжджати на трасу на початку тренувальних сесій. Себастьєн Буемі довів, що його високий темп у Японії та Бразилії не був випадковістю. Більшу частину тренувань швейцарець тримався серед лідерів підсумкових протоколів, а під час третього заїзду першим подолав позначку 1:41,000. Натомість Хайме Альґерсуарі важче адаптувався до нової траси й перебував у тіні свого напарника, поки через проблеми з гідравлікою взагалі не пропустив третю сесію.[12]

Гонщики Red Bull Racing Марк Веббер і Себастьян Феттель також вдало провели тренувальні сесії, продемонструвавши високий темп, який зрештою повною мірою проявився під час кваліфікації. Коли в третій сесії Гамільтон показав результат на секунду кращий за будь-кого з суперників, саме Феттель очолив погоню й першим скоротив відставання, утім у підсумковому протоколі обидва пілоти опинилися поза межами першої десятки.[12]

Пілот Williams Ніко Росберг погодився з оцінкою Алонсо щодо автодрому, зауваживши, що кожен поворот траси по-своєму унікальний.[10] Утім, для нього та його напарника Кадзукі Накадзіми вікенд пройшов нестабільно, а результати гонщиків коливалися від нижньої частини першої десятки до п'ятнадцятого місця.

Гонщик Force India Адріан Сутіл зазначив, що надає перевагу Абу-Дабі перед Марина-Бей у Сінгапурі, оскільки траса Яс-Марина забезпечує кращу видимість.[10] Втративши час на початку першої сесії через проблеми з гальмами, пілот зрештою виїхав на трек. Як і його напарник Вітантоніо Ліуцці, німець періодично демонстрував високу швидкість, проте інші гонщики швидко перевершували його результати.

Під час першого вільного заїзду Дженсон Баттон постійно змагався за лідерство з Гамільтоном, відповідаючи на кожне швидке коло суперника власним покращенням. Ця тенденція збереглася й у третій сесії, де підсумкова перевага опинилася на боці Баттона, який показав час 1:40,625 — на дві тисячні секунди швидше за результат Гамільтона.[13] Рубенс Баррікелло провів серію вільних заїздів досить непомітно. Попри стабільні потрапляння до першої десятки в кожній сесії, він так і не зміг зрівнятися за темпом зі своїм напарником.

Кваліфікація

[ред. | ред. код]
Дженсон Баттон кваліфікувався п'ятим до своєї першої гонки у статусі чемпіона.

Льюїс Гамільтон очолив протокол першого сегмента кваліфікації та став першим гонщиком, який подолав позначку в 1:40,000, показавши результат 1:39,873. Наблизитися до його часу зміг лише співвітчизник Дженсон Баттон, хоча й він поступився лідеру пів секунди. Учетверте за сезон — після виступів Луки Бадоера у Валенсії та Спа й Джанкарло Фізікелли на Інтерлагосі — болід Ferrari кваліфікувався на останньому, двадцятому місці, оскільки Фізікелла поступився секундою Кімі Ряйкконену та двома — Гамільтону. Разом із італійцем боротьбу припинили пілоти Force India Адріан Сутіл і Вітантоніо Ліуцці, а також гонщики Renault Фернандо Алонсо та Роман Грожан, після того як Хайме Альґерсуарі на останніх хвилинах сесії витіснив Алонсо з п'ятнадцятої позиції.

Гамільтон знову очолив другий сегмент кваліфікації, укотре проїхавши коло швидше за 1:40,000. Цього разу подолати цей рубеж зміг і Себастьян Феттель, який став єдиним, крім британця, кому це вдалося протягом усього вікенду. До початку другої сесії на автодром опустилася темрява, що спричинило зниження температури асфальту. Попри меншу кількість палива в баках болідів, різниця між результатами першого та другого сегментів виявилася помітно меншою, ніж на інших етапах, через що чимало гонщиків зіштовхнулися з труднощами під час спроб покращити свої попередні результати. Гейккі Ковалайнен зупинився безпосередньо на трасі через відмову коробки передач, заміна якої пізніше призвела до штрафу у п'ять позицій на стартовій решітці. Поза фінальною десяткою опинилися друга Ferrari Ряйкконена, Хайме Альґерсуарі та Кадзукі Накадзіма. Камуї Кобаясі кваліфікувався дванадцятим — лише на одну позицію нижче за свій результат у Бразилії — і також припинив подальшу боротьбу.

Третій сегмент вирізнявся тим, що після виїзду з піт-лейну пілоти залишалися на трасі протягом усієї сесії. На попередніх етапах вони зазвичай здійснювали окремі серії заїздів на початку та наприкінці або ж чекали останніх хвилин, щоб показати заліковий час. Така тактика була зумовлена специфікою шин, адже гонщикам потрібно було проїхати кілька кіл, аби прогріти будь-який із типів гуми до робочої температури. Поки інші дев’ятиь пілотів виїхали на трек, Гамільтон певний час залишався в боксах. У міру проходження дистанції хронометраж покращувався, а Баттон і Ярно Труллі почергово очолювали протокол, аж поки на трасі не з'явився Гамільтон і не перехопив проміжний поул. Згодом Феттель та Марк Веббер перевершили цей результат, однак Гамільтон на своєму фінальному колі з часом 1:40,948 виборов перше місце, залишивши Феттеля й Веббера на другій та третій сходинках відповідно. Рубенс Баррікелло посів четверте місце, тоді як Баттон у боротьбі за п’яту позицію випередив Труллі. Пілоти BMW Sauber Роберт Кубіца та Нік Гайдфельд розмістилися на сьомому й восьмому місцях, за ними розташувався Ніко Росберг на Williams, який проводив останню гонку за команду, а десяту сходинку у свій 21-й день народження здобув Себастьєн Буемі.

Результати кваліфікації

[ред. | ред. код]

Боліди, що використовують KERS позначені «‡»

Поз. № Пілот Конструктор Кваліфікаційний час Старт
Q1 Q2 Q3
1 1‡ Велика Британія Льюїс Гамільтон McLaren-Mercedes 1:39.873 1:39.695 1:40.948 1
2 15 Німеччина Себастьян Феттель Red Bull Racing-Renault 1:40.666 1:39.984 1:41.615 2
3 14 Австралія Марк Веббер Red Bull Racing-Renault 1:40.667 1:40.272 1:41.726 3
4 23 Бразилія Рубенс Баррікелло Brawn-Mercedes 1:40.574 1:40.421 1:41.786 4
5 22 Велика Британія Дженсон Баттон Brawn-Mercedes 1:40.378 1:40.148 1:41.892 5
6 9 Італія Ярно Труллі Toyota 1:40.517 1:40.373 1:41.897 6
7 5 Польща Роберт Кубіца BMW Sauber 1:40.520 1:40.545 1:41.992 7
8 6 Німеччина Нік Гайдфельд BMW Sauber 1:40.558 1:40.635 1:42.343 8
9 16 Німеччина Ніко Росберг Williams-Toyota 1:40.842 1:40.661 1:42.583 9
10 12 Швейцарія Себастьєн Буемі Toro Rosso-Ferrari 1:40.908 1:40.430 1:42.713 10
11 4‡ Фінляндія Кімі Ряйкконен Ferrari 1:41.100 1:40.726 11
12 10 Японія Камуї Кобаясі Toyota 1:41.035 1:40.777 12
13 2‡ Фінляндія Гейккі Ковалайнен McLaren-Mercedes 1:40.808 1:40.983 181
14 17 Японія Кадзукі Накадзіма Williams-Toyota 1:41.096 1:41.148 13
15 11 Іспанія Хайме Альґерсуарі Toro Rosso-Ferrari 1:41.503 1:41.689 14
16 7 Іспанія Фернандо Алонсо Renault 1:41.667 15
17 21 Італія Вітантоніо Ліуцці Force India-Mercedes 1:41.701 16
18 20 Німеччина Адріан Сутіл Force India-Mercedes 1:41.863 17
19 8 Франція Роман Грожан Renault 1:41.950 19
20 3‡ Італія Джанкарло Фізікелла Ferrari 1:42.184 20
Джерело:[14]

Перегони

[ред. | ред. код]

Льюїс Гамільтон очолив заїзд від самого старту, однак не зміг здобути значної переваги, як очікувалося, тож протягом початкової фази гонки Себастьян Феттель тримався на відстані кількох секунд від лідера. У першому повороті сталося зіткнення між Рубенсом Баррікелло та Марком Веббером, унаслідок чого болід Баррікелло втратив елемент переднього антикрила, що негативно позначилося на його темпі на перших колах. За винятком цього епізоду, перше коло минуло без інших інцидентів.

Камуї Кобаясі здобув очки у своїй другій гонці Формули-1.

Феттель випередив Гамільтона під час першої серії піт-стопів, після чого з командного містка McLaren повідомили, що у британця виникли проблеми з правим заднім гальмом. Після вісімнадцяти кіл Гамільтон був змушений зійти з дистанції, оскільки продовжувати гонку було небезпечно з огляду на наявність на трасі трьох зон дуже інтенсивного гальмування. Спочатку припускали, що неполадка могла бути пов'язана зі збоєм реєстратора даних, який видавав помилкові показники, однак McLaren усе одно довелося зняти болід із гонки. Єдиним іншим пілотом, що завершив гонку достроково, став Хайме Альґерсуарі під час хвилі піт-стопів. Його коло заїзду на піт-лейн виявилося повільним, до того ж іспанець помилково зупинився біля боксів Red Bull Racing замість Toro Rosso. Оскільки саме на цьому колі на піт-стоп чекали Феттеля, механіки Red Bull Racing були змушені негайно відправити Альґерсуарі далі. Згодом Альґерсуарі стверджував, що коли він заїхав на обслуговування, його власна команда ще не була готова. Бокси Red Bull Racing та Toro Rosso розташовувалися по сусідству, а їхні механіки мали дуже схожу уніформу. Згодом повернувшись на трек, Альґерсуарі зійшов із дистанції через проблеми із коробкою передач.

Надалі гонка проходила відносно спокійно й без особливих інцидентів. Виїхавши з піт-лейну після свого піт-стопу, Дженсон Баттон опинився поруч із Toyota Камуї Кобаясі, який дотримувався стратегії одного піт-стопу. На важчому боліді та з шинами, яким потрібно було кілька кіл для виходу на робочу температуру, Баттон виявився безсилим протистояти Кобаяcі, який просто обігнав його по зовнішньому радіусу у велетенській шпильці на одному з відрізків траси. До свого піт-стопу Кобаяcі піднімався аж до третього місця, а у підсумку фінішував шостим, виборовши три очки лише у своїй другій гонці. Його виступи в Бразилії та, зокрема, в Абу-Дабі вразили керівництво Toyota настільки, що його кандидатуру всерйоз розглядали на місце основного пілота на сезон 2010 року,[16] хоча згодом стало відомо, що Toyota залишила Формулу-1 ще до початку того сезону.[17] Інший японський пілот Кадзукі Накадзіма фінішував тринадцятим, ставши єдиним пілотом, який узяв участь у кожному Гран-прі сезону, так і не здобувши жодного очка.

В іншій частині пелетону Джанкарло Фізікелла отримав штраф у вигляді проїзду по піт-лейну та завершив свою останню гонку за Ferrari лише на шістнадцятому місці, випередивши тільки Адріана Сутіла та Романа Грожана. Його напарник по Ferrari Кімі Ряйкконен — для якого це стало останньою гонкою в межах його першого відрізку виступів за колектив із Маранелло перед його поверненням на Гран-прі Австралії 2014 року — зіштовхнувся з аналогічними труднощами: стартувавши з одинадцятої позиції, він фінішував лише дванадцятим, позаду свого співвітчизника Гейккі Ковалайнена. Те, що Ferrari не здобула жодного очка, означало втрату третього місця в Кубку конструкторів. Таким чином команда завершила свій найгірший сезон із часів, коли за неї виступали Жан Алезі та Герхард Бергер у 1993 році.

Себастьян Феттель здобув свою четверту перемогу в сезоні.

На останніх кількох колах Дженсон Баттон почав стрімко скорочувати відставання від Веббера, який ішов другим і чиї задні шини поступово втрачали зчеплення з трасою. Баттон наздогнав його за шість кіл до фінішу, а останнє коло стало одним із найзапекліших у всьому сезоні. Обидва гонщики припустилися помилки перед шиканою та шпилькою, і хоча Баттон спробував атакувати Веббера на прямій, австралієць захистив позицію у зв'язці поворотів. Унаслідок цього маневру Баттон опинився на вигіднішій гоночній траєкторії та вийшов із дев'ятого повороту буквально впритул за болідом Red Bull Racing. Баттон порівнявся з Веббером на розгоні до наступного повороту, знову змусивши того захищатися, однак пілот Red Bull Racing втримав лінію, вчасно загальмував і зберіг за собою друге місце, попри незначну помилку в чотирнадцятому повороті.

На чолі пелетону Феттель здобув перемогу в гонці з перевагою в сімнадцять секунд, виборовши звання віцечемпіона світу в боротьбі з Баррікелло, який фінішував четвертим, випередивши Ніка Гайдфельда в останньому Гран-прі для команди BMW Sauber. Кобаясі посів шосте місце, здобувши свої перші очки в кар'єрі, його напарник по Toyota Ярно Труллі став сьомим, а Себастьєн Буемі замкнув очкову зону на восьмій позиції, на чотири секунди випередивши Ніко Росберга з Williams, який також проводив останню гонку за свою команду.

Ця гонка стала останньою, у якій дозволялися дозаправлення під час піт-стопів, повторно введені в 1994 році, оскільки регламент на 2010 рік їх заборонив. Останній піт-стоп із дозаправленням здійснив Ярно Труллі на 42-му колі. Це також був останній Гран-прі з використанням системи нарахування очок «10-8-6-5-4-3-2-1», запровадженої у 2003 році, та остання на сьогодні гонка для пілотів Фізікелли й Накадзіми, а також конструкторів Toyota, BMW і Brawn GP.

Результати перегонів

[ред. | ред. код]

Боліди, що використовують KERS позначені «‡»

Поз. № Пілот Конструктор Кола Час/Схід Старт Очки
1 15 Німеччина Себастьян Феттель Red Bull Racing-Renault 55 1:34:03.414 2 10
2 14 Австралія Марк Веббер Red Bull Racing-Renault 55 +17.857 3 8
3 22 Велика Британія Дженсон Баттон Brawn-Mercedes 55 +18.467 5 6
4 23 Бразилія Рубенс Баррікелло Brawn-Mercedes 55 +22.735 4 5
5 6 Німеччина Нік Гайдфельд BMW Sauber 55 +26.253 8 4
6 10 Японія Камуї Кобаясі Toyota 55 +28.343 12 3
7 9 Італія Ярно Труллі Toyota 55 +34.366 6 2
8 12 Швейцарія Себастьєн Буемі Toro Rosso-Ferrari 55 +41.294 10 1
9 16 Німеччина Ніко Росберг Williams-Toyota 55 +45.941 9
10 5 Польща Роберт Кубіца BMW Sauber 55 +48.180 7
11 2‡ Фінляндія Гейккі Ковалайнен McLaren-Mercedes 55 +52.798 18
12 4‡ Фінляндія Кімі Ряйкконен Ferrari 55 +54.317 11
13 17 Японія Кадзукі Накадзіма Williams-Toyota 55 +59.839 13
14 7 Іспанія Фернандо Алонсо Renault 55 +1:09.687 15
15 21 Італія Вітантоніо Ліуцці Force India-Mercedes 55 +1:34.450 16
16 3‡ Італія Джанкарло Фізікелла Ferrari 54 +1 коло 20
17 20 Німеччина Адріан Сутіл Force India-Mercedes 54 +1 коло 17
18 8 Франція Роман Грожан Renault 54 +1 коло 19
Схід 1‡ Велика Британія Льюїс Гамільтон McLaren-Mercedes 20 Гальма 1
Схід 11 Іспанія Хайме Альґерсуарі Toro Rosso-Ferrari 18 Коробка передач 14
Джерело:[18]

Остаточне положення в чемпіонаті

[ред. | ред. код]
  • Примітка: Тільки найвищі п'ять позицій вказані в обох заліках.
  • Жирним шрифтом позначено учасників, які стали чемпіонами в сезоні 2009 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 2009 Formula 1 Etihad Airways Abu Dhabi Grand Prix. www.formula1.com (англ.). Архів оригіналу за 19 грудня 2009. Процитовано 22 серпня 2026.
  2. ↑ Abu Dhabi 2009 • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 22 серпня 2026.
  3. ↑ Grands Prix Abu Dhabi • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 21 серпня 2026.
  4. ↑ Vettel wins as Hamilton drops out. BBC Sport. 1 листопада 2009. Архів оригіналу за 3 листопада 2009. Процитовано 2 листопада 2009.
  5. ↑ Abu Dhabi GP: Bridgestone preview (англ.). Архів оригіналу за 14 червня 2023. Процитовано 22 серпня 2026.
  6. ↑ Glock not 'risked' for F1 Finale. BBC Sport. BBC. 27 жовтня 2009. Архів оригіналу за 30 жовтня 2009. Процитовано 27 жовтня 2009.
  7. ↑ Hamilton tops first Abu Dhabi practice. F1 Live. 30 жовтня 2009. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 30 жовтня 2009.
  8. ↑ Beer, Matt (30 жовтня 2009). McLaren duo on top in second practice. Autosport.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 31 жовтня 2009.
  9. ↑ 2009 Formula 1 Etihad Airways Abu Dhabi Grand Prix - Practice 3. Formula 1® - The Official F1® Website (англ.). Процитовано 23 серпня 2026.
  10. 1 2 3 4 Jonathan Noble and Jamie O'Leary (30 жовтня 2009). Drivers praise Abu Dhabi circuit. Autosport.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 31 жовтня 2009.
  11. ↑ Abu Dhabi Friday quotes: BMW. Autosport. Haymarket Media Group. 30 жовтня 2009. Процитовано 23 серпня 2026.
  12. 1 2 3 Button fastest in final Abu Dhabi practice. Autosport. Haymarket Media Group. 31 жовтня 2009. Процитовано 23 серпня 2026.
  13. ↑ Beer, Matt (31 жовтня 2009). Button fastest in final Abu Dhabi practice. Autsport.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2009. Процитовано 31 жовтня 2009.
  14. ↑ 2009 Abu Dhabi GP Qualifying Results. formula1.com. Formula One Association. 31 жовтня 2009. Архів оригіналу за 3 листопада 2009. Процитовано 1 листопада 2009.
  15. ↑ Elizalde, Pablo (31 жовтня 2009). Kovalainen gets gearbox change penalty. autosport.com. Haymarket Publications. Архів оригіналу за 3 листопада 2009. Процитовано 31 жовтня 2009.
  16. ↑ Noble, Jonathan (1 листопада 2009). Kobayashi set for 2010 Toyota drive. Autosport.com. Архів оригіналу за 4 листопада 2009. Процитовано 1 листопада 2009.
  17. ↑ Toyota withdraws from Formula 1 (брит.). 4 листопада 2009. Процитовано 23 серпня 2026.
  18. ↑ 2009 Abu Dhabi GP Race Results. formula1.com. Formula One Association. 1 листопада 2009. Архів оригіналу за 4 листопада 2009. Процитовано 1 листопада 2009.
  19. 1 2 Abu Dhabi 2009 - Championship • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 5 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Формула-1_—_Гран-прі_Абу-Дабі_2009&oldid=48608863