Франсуа Буске
| Франсуа Буске | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. François Bousquet | ||||
 | ||||
| Народився |
8 червня 1968[1] (55 років) Париж[1] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | видавець, есеїст, журналіст, радіоведучий, radio columnist | |||
|
| ||||
 Франсуа Буске у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Франсуа Буске (фр. François Bousquet; нар. 8 червня 1968, Париж) — це французький журналіст, есеїст і видавець. Відноситься до ультраправих, тісно співпрацює з Патріком Бюссоном та Аленом де Бенуа, з вересня 2017 року є головним редактором журналу Éléments. З липня 2018 року він також керує La Nouvelle Librairie[fr].
Біографія[ред. | ред. код]
Журналістська кар'єра Франсуа Буске охоплює кілька помітних ролей. З 1995 по 2002 рік він працював головним редактором видання L'Age d'Homme разом з Володимиром Дмитрієвичем[fr], поділяючи його пристрасть до слов'янських літератур. Як журналіст дописував до різних журналів, включаючи Le Figaro Magazine, Valeurs actuelles та Le Spectacle du Monde.
З 2001 року Буске дописує до ультраправого журналу Éléments[3], а у вересні 2017 року став його головним редактором. Він тісно пов'язаний з Аленом де Бенуа і вважається видатною фігурою «Нових правих».[4]
На додаток до своїх редакторських обов'язків, Буске займався медіапродакшеном, був ведучим та учасником таких програм, як Le + d'Éléments на TV Libertés та Orages de papier.[5] З липня 2018 року він також очолює «Вільний журнал Нові праві» (фр. Libre journal de la Nouvelle Droite) на Радіо Куртуазії. Буске також брав участь у створенні таких фільмів, як «Ce monde ancien» та «Allez-y sans moi…» у 2017 році.
Як автор, Буске пише біографії та філософські праці. Серед його публікацій — біографія письменника Жана-Едерана Халльє[fr] у 2005 році та книга інтерв'ю з Аленом де Бенуа під назвою «Mémoire vive» у 2012 році.[6][7] У 2017 році він також написав есе «Права рука Бюіссона» (фр. La Droite buissonnière), в якому досліджує Патріка Б'юссона[fr].
У січні 2020 року Буске був нагороджений Prix des Lecteurs et Amis de Présent за есе «Мужність! Посібник з культурної партизанки» (фр. Courage ! Manuel de guérilla culturelle).[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.pappers.fr/entreprise/la-nouvelle-librairie-839794294
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Bruxelles, porte-voix de l’extrême droite française. Le Monde.fr (фр.). 23 жовтня 2018. Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ StreetPress. Le trésor Ratier, les archives les plus convoitées de l’extrême droite. StreetPress (фр.). Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ " Retrouvez-nous sur TV Libertés ", Éléments, n° 179, juin 2019, p. 7.
- ↑ Mémoire vive - Éditions de Fallois. web.archive.org. 9 серпня 2020. Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ Jean-Edern Hallier. Édernité d’Edern - blog éléments. web.archive.org. 1 липня 2019. Процитовано 27 березня 2024.
- ↑ Prix des lecteurs de Présent : Courage ! Manuel de guérilla culturelle, de François Bousquet, l’emporte à l’arraché. Présent (fr-FR) . 6 січня 2020. Процитовано 27 березня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- Твори Франсуа Буске, на сайті eyrolles.com.(фр.)
|
