Францішек Єльонек
| Францішек Єльонек | |
|---|---|
| Народження | 1864 |
| Смерть | 1929 |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Архітектурний стиль | історизм |
Францішек Єльонек (пол. Franciszek Jelonek, Jellonek, 1864, Варшовиці — 1929) — польський архітектор, головний архітектор Дрогобича.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в селі Варшовицях Сілезького воєводства. Закінчив школу реальну. Протягом 1884—1889 років навчався на факультеті наземного будівництва Львівської політехніки.[1] Член Політехнічного товариства у Львові протягом 1895–1898 років[2] і від 1903 року.[3] Працював головним архітектором Дрогобича. Член журі конкурсу на проект дрогобицької ратуші (1913).[4] Помер 1929 року.[5]
- Роботи
- Конкурсний проєкт будівлі Промислового музею у Львові (1890, співавтор Казімеж Пекарський).[6]
- Приміщення Державної гімназії в Дрогобичі (1896,[7], нині — на вулиці Франка, 24).
- Реставрація костелу святого Варфоломія у Дрогобичі. Проєкт створив Єльонек 1902 року під наглядом Грона консерваторів Східної Галичини. Реалізація відбувалась у 1906—1913 роках. Було повторно вимуровано частини фасаду, кам'яні обрамування вікон, реконструйовано масверки, карниз, викладено новий цоколь, зруйновано аттик над пресбітерієм. Очищено фрески пресбітерія і відреставровано головний вівтар. Можливо тоді ж поновлено Вервечкову каплицю.[8]
- Колишній Дім єврейських сиріт у Дрогобичі на вулиці Чмоли, 46 (1913—1924).[9]
- Проєкт капуцинського костелу у Дрогобичі на колишній вулиці Польній. Створений 1914 року, неоготичний, відрізнявся значним архаїзмом. Розібраний 1922 року на стадії будівництва, після чого спорудження розпочалося наново. Автор проєкту нині існуючого костелу невідомий.[10]
- Низка конкурсних проєктів, які здобули відзнаки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów : nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 224.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 89.
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 91.
- ↑ Konkurs na projekt ratusza w Drohobyczu // Architekt. — 1913. — № 5—6. — S. 90; Konkurs architektoniczny // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 16. — S. 187; Protokół Sądu konkursowego dla planów ratusza w Drohobyczu // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 368; Konkurs na projekt ratusza // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 22. — S. 308.
- ↑ Członkowie Towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 5. — S. 90.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 99. — ISBN 83-88372-29-7.
- ↑ Mściwujewski M. Królewskie Wolne Miasto Drohobycz. — Lwów-Drohobycz : Drukarnia i litografia Piller-Neuanna, 1929. — S. 29; Rąkowski G. Ukraińskie Karpaty i Podkarpacie. Część zachodnia. Przewodnik krajoznawczo-historyczny. — Rewasz, 2013. — S. 179. — ISBN 978-83-62460-31-1.
- ↑ Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii, Św. Krzyża i Św. Bartłomieja w Drohobyczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 1998. — Т. 6. — S. 39, 57. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-60-2.
- ↑ Mściwujewski M. Królewskie Wolne… — S. 25; Rąkowski G. Ukraińskie Karpaty… — S. 190.
- ↑ Zaucha T. Kościół p.w. Imienia Najświętszej Panny Marii i klasztor oo. Kapucynów w Drohobyczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 1998. — Т. 6. — S. 85, 89. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-60-2.
