Франц Ніссль
| Франц Нісль | |
|---|---|
| нім. Franz Nissl | |
 | |
| Народився |
9 вересня 1860[1][2][3] Франкенталь, Баварія[1] |
| Помер |
11 серпня 1919[1][2][3] (58 років) Мюнхен, Баварія[1] |
| Поховання | Вальдфрідгоф |
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина |
| Діяльність | невролог, нейронауковець, психіатр, викладач університету |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Галузь | психіатрія |
| Заклад | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Науковий ступінь | професор Гейдельберзького університету |
| Вчителі | Bernhard von Guddend і Алоїз Альцгеймер |
| Відомі учні |
Otto Ranked Карл Ясперс |
| Членство |
Гайдельберзька академія наук (1918) Гайдельберзька академія наук |
| Батько | Georg Joseph Michael Theodor Nissld |
| Автограф |
 |
 Франц Ніссль у Вікісховищі | |
Франц Ніссль (9 вересня 1860, Франкенталь — 11 серпня 1919, Мюнхен) — німецький невропатолог і психіатр XIX сторіччя.
Відомий своїм методом забарвлення нервових волокон (метод Ніссля), винайдений ним іще у студентські роки, та відкритою ним хроматофільною субстанцією в тілі та дендритах нейронів (хроматофільна субстанція).
Здобув відомість вивченням мозкової речовини, будови нейронів, змін глії, елементів крові та кровоносних судин. Головна заслуга Ф. Ніссля — співвідношення фактів будови та морфологічних змін із нервовою та психіатричною патологією.
Ввів люмбальну пункцію спинного мозку, винайдену Генріхом Квінке, в широке застосування в неврології, за що отримав прізвисько «Великий пунктатор» (лат. Punctator Maximus).
Наприкінці XIX сторіччя був особистим лікарем баварського короля Оттона. З 1904 року — професор Гейдельберзького університету і завідувач кафедри. У роки Першої світової війни начальник великого військового шпиталю. З 1918 року працював у Мюнхені.
Найближчий друг та співавтор Алоїза Альцгеймера.
Франць Ніссль мав почуття гумору. Дуже любив сучасну йому музику.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франц Ніссль |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117023159 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Who Named It?
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
Джерела[ред. | ред. код]
- August W. Holldorf. Nissl, Franz. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1999, Band 19, S. 290 f. (Digitalisat).
- Karl Jaspers: Philosophische Autobiographie. Erweiterte Neuausgabe. (Serie Piper; Bd. 150). Piper, München 1977, 2. Auflage 1984, ISBN 3-492-00450-4, S. 17-31.
|
|
Це незавершена стаття про психіатра. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |