Фріульський рух
| Фріульський рух | |
| Дата створення / заснування | 1966 |
|---|---|
| Коротка назва | MF |
| Країна |
 Італія |
| Місце розташування | Фріулі |
| Розташування штаб-квартири | Градо |
| Наступник | Q25686236? |
Фріульський рух (фріул. Moviment Friûl; італ. Movimento Friuli ; MF) — регіональна політична партія у Фріулі, Італія.
Партія, заснована в 1966 році, продовжує діяти, але втратила значення. Більшість її колишніх членів, зокрема Роберто Вісентін, П'єтро Фонтаніні, Серджіо Чекотті, Рінальдо Боско та Алессандра Гуерра, залишили, щоб приєднатися до Ліги Фріулі-Венеція Джулія, яка була сформована в 1990—1991 роках. На сьогодні партія малоорганізована і зазвичай не бере участі у виборах.
Історія[ред. | ред. код]
У 1966 році група фріульських націоналістів на чолі з Джино ді Капоріакко, Фаусто Скіаві та Коррадо Чекотто, які скористалися переконаною підтримкою частини католицького духовенства, започаткували Фріульський рух, щоб представляти фріульську автономію в новоутвореній автономній області. Фріулі-Венеція-Джулія,[1][2][3] складається з Фріулі та Венеції-Джулії.
Партія була представлена в Регіональній раді Фріулі-Венеція-Джулія з 1968 по 1993 рік і знову з 1998 по 2003 рік. Його найкращий виборчий результат був на регіональних виборах 1968 року (перших після заснування), коли МФ отримав 5,1 % голосів (понад 10 % у провінції Удіне, особливо в Карнії) і трьох регіональних радників.[4][5] У 1980-х роках партія зазнала зниження кількості голосів, і пізніше її замінила Ліга Північної Фріулі, яка була набагато успішнішою.[4]
На регіональних виборах 2003 року МФ зовнішньо підтримав кандидатуру Алессандри Гуерра на пост президента, а через п'ять років підтримав лівоцентристського чинного президента Ріккардо Іллі. В обох випадках кандидат, якого підтримував ФР, зазнав поразки. У 1998 році партія під прапором «Фріульського союзу» отримала 3,6 % і одне місце.
З 1992 року партію очолюють Марко Де Агостіні (секретар) і Адріано Ческья (президент).[6]
Роберто Вісентін, який пішов у 1990 році, щоб сформувати Лігу Північної Фріулі,[7] повернувся до партії в 2012 році і мав очолити її на регіональних виборах 2013 року[8], в яких партія зрештою не брала участі. Під час виборів альтернативний Фріульський автономістський рух балотувався в списку «Відповідальна автономія».
У 2016 році МФ відзначив своє 50-річчя[9], під час якого його лідери натякнули на повернення на вибори під проводом Серджіо Чекотті.[10]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Francesco Jori, Dalla Łiga alla Lega. Storia, movimenti, protagonisti, Marsilio, Venice 2009, p. 30
- ↑ Quando un gruppo d'intellettuali inventò l'autonomismo. 9 січня 2016.
- ↑ La questione friulana tra ideale e politica. 9 січня 2016.
- ↑ а б Elezioni regionali e coalizioni partitiche in Friuli Venezia Giulia.
- ↑ archiviostorico.unita.it https://web.archive.org/web/20160304113138/http://archiviostorico.unita.it/cgi-bin/highlightPdf.cgi?t=ebook&file=%2Farchivio%2Funi_1968_05%2F19680528_0002.pdf&query=. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Organigramma 1992-2012 » Moviment Friûl - Movimento Friuli. www.movimentofriuli.it. Архів оригіналу за 30 червня 2016.
- ↑ "Le liste leghiste? Un annuncio di morte" - Cronaca - Il Piccolo. ilpiccolo.gelocal.it. Архів оригіналу за 23 березня 2013.
- ↑ Visentin annuncia: Movimento Friuli in campo alle regionali del 2013 - Cronaca - Messaggero Veneto. messaggeroveneto.gelocal.it. Архів оригіналу за 7 лютого 2013.
- ↑ Il Movimento Friuli compie 50 anni. 6 січня 2016.
- ↑ Sfida autonomista ai partiti. "Il leader naturale? Cecotti". 10 січня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
|
