Філософія серця
Філософія серця — поняття в філософії, започатковане Дмитром Чижевським. Аналізуючи творчу спадщину Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Памфіла Юркевича як типових представників національної традиції, Чижевський сформулював поняття «філософія серця», яка є «характеристична для української думки»
Серце — в старослов'янській мові вживалося у значенні центр, осередок чогось, наприклад життя. У святому Писанні — осередок духовного життя, розташований у людському серці згідно з уявленнями стародавніх людей, те, що в наш час більше пов'язується з мозком. Поняття використовувалось в староруській православній філософії з часів Київської Русі, філософія серця займає важливе місце у працях перших українських світських філософів, як-от Григорій Сковорода чи Памфіл Юркевич.
Філософія серця у XX—XXI столітті[ред. | ред. код]
Одним з найяскравіших розробників філософії серця початку XX століття є Борис Вишеславцев. Його книга «Серце у християнській та індійській містиці» (1929) вважається першою систематизуючою працею з православним розуміння проблеми.
На початок XXI століття «філософія серця» отримує нове життя. Практичне втілення філософії Григорія Сковороди у навчально-виховному процесі широко пропагує Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди[1]. Специфічне тлумачення «філософії серця» властиве Вінницькій обласній громадській організації «Філософія серця»[2] Однією з найяскравіших форм прояву філософії серця у XX столітті вважається гуманістична парадигма виховання Василя Сухомлинського. На початку XXI століття проблему філософії серця розробляють Олексій Ковалевський[3] та Олександр Лук'яненко[4]. Автори відходять від виключного релігійного розуміння проблеми у бік національного, духовного, антропологічного компонентів.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Філософія серця на історичному факультеті. Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 16 грудня 2011.
- ↑ Громадська організація «Філософія Серця»[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Ковалевський Олексій Володимирович. Ліна Костенко: філософія бунту й «філософія серця». Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2011.
- ↑ Лук'яненко О. В. «Філософія українського серця. Поетичні роздуми»[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- І. Бичко. Філософія серця // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 681. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Стаття «філософія серця» в Словнику літературознавчих термінів
- Філософія серця П.Юркевича
- ДМИТРО ЧИЖЕВСЬКИЙ — ФУНДАТОР ПОНЯТТЯ «ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ»
Посилання[ред. | ред. код]
- Марко Роберт Стех. Очима культури. — № 62. Українська «філософія серця»
- «Філософія серця» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 534.