Хаура

Хаура হাওড়া Howrah
Координати: 22°34′25″ пн. ш. 88°19′30″ сх. д.
Країна	Індія
Штат	Західний Бенгал
Округ	Хаура
Площа
- Повна	51,74 км²
Висота над р.м.	12 м
Населення (2001)
- Усього	1 007 532
- Густота	19 496/км²
Часовий пояс	UTC+5:30
Вебсайт: hmc.org.in
Хаура Розташування міста на мапі штату Західний Бенгал

Хаура (бенг. হাওড়া, англ. Howrah або Haora) — місто в індійському штаті Західний Бенгал, адміністративний центр округу Хаура, розташоване на західному березі протоки Хуґлі навпроти міста Колката.

Історія

Історія Хаури сягає XVI століття. Венеційський мандрівник Цезар де Федерічі, який відвідав Індію в 1565-1579 роках, згадує у своїх записах 1578 року місце Баттор. За його описом, це було місце, до якого могли дійти великі кораблі по Хуґлі, й де розташовувалися доки для розвантаження і навантаження товарів цих суден. Це місце ототожнюється з сучасним місцем розташування Хаури.

1713 року рада Бенгалії Британської Ост-Індської компанії, після вступу імператора Фарруксіяра на престол Делі направила до нього делегацію з клопотанням про передачу під контроль компанії п'яти сіл на західному березі річки Хуґлі й тридцяти сіл на східному. Список сіл позначено в консультаційній книзі бенгальської ради від 4 травня 1714 року. П'ятьма селами на західному березі були: Саліка, Хаура, Касундеах, Рамкрішнапур і Батор, всі села були на території сучасної Хаури. Клопотання було задоволено за винятком цих п'яти сіл. До 1728 року більшість сіл у цьому районі належали до однієї з двох зон: Бурдван або Мухамманд Амінпур. Після Битви при Плессі відповідно до договору, підписаного з навабом Бенгалії Миром Касимом 11 жовтня 1760 року, район Хаура перейшов під контроль Ост-Індської Компанії. У 1787 році було створено район Хуґлі, і до 1819 року до нього було включено всю сучасну територію Хаури.

Зі створенням Хаурського залізничного вокзалу 1854 року почалося бурхливе промислове зростання міста. У 1855 році почала роботу перша джутова фабрика, до 1870 року поблизу станції працювало вже п'ять джутових виробництв.

До 1914 року майже всі великі міста Індії були з'єднані залізницею, а збільшення попиту на рухомий склад і його ремонт призвели до створення в місті залізничних ремонтних майстерень. Бум машинобудування тривав до кінця Другої світової війни й призвів до швидкої безконтрольної урбанізації - появи районів нетрів навколо промислових підприємств.

Демографія

За даними індійського перепису 2001 року в Хаурі проживає 1 008 704 осіб. Чоловіки становлять 54 % населення, жінки 46 %. Рівень грамотності в місті становить 77 %, що вище за середнє значення по країні в 59,5 %; грамотність серед чоловіків становить 81 %, серед жінок 73 %. У Хаорі 9 % населення віком до 6 років.

Примітно, що за даними індійського перепису 1896 року в місті мешкало лише 84 069 осіб, 1901 року в Хаурі мешкало вже 157 594 особи. Таке стрімке зростання чисельності пояснюється швидким промисловим зростанням і наявністю великої кількості вакантних робочих місць. У цей період відбувається 100% збільшення чоловічого населення, в той час як чисельність жіночого населення зросла лише на 60%.

Визначні місця

Район Шибпур у Хаурі вже впродовж століть асоціюється з величезним деревом - Великим баньяном, що має найбільшу площу крони у світі. Баньян продовжує рости й донині, займаючи все нові квартали міста.

1786 року британці заснували Індійський ботанічний сад, розташований між Великим баньяном і річкою Хуглі.

Розташований у Шибпурі Бенгальський інженерний коледж є другим найстарішим інженерним коледжем в Індії.

У Рамраджаталі розташований відомий храм Рами, великі богослужіння проводяться тут щороку в останню неділю місяця Шравана.

Недалеко від залізничного вокзалу розташоване велике озеро Сантрагачхі, яке у зимовий час приваблює багато перелітних птахів. Свистач індійський є найчисленнішим видом, представленим тут. Міністерство лісового господарства штату Західний Бенгал має намір заснувати охоронну природну зону на території озера.

Література

• Bhattacherje, S. B. (2009). Encyclopaedia of Indian Events & Dates. Sterling Publishers Pvt. ISBN 978-81-207-4074-7. 
• Gunguly, C. K.; Battarcharya, S. K. (2000). The Design Methodology and Construction Technique of 457 m Span Cable Stayed Bridge (Dead Load Composite) at Vidyasagar Setu. У Dayaratnam, P. Cable stayed, supported, and suspension bridges (Universities Press (India)). с. 113–4. ISBN 978-81-7371-271-5. 
• Holmström, Mark (1984). Industry and Inequality: The Social Anthropology of Indian Labour. Cambridge University Press. ISBN 0-521-26745-5. Процитовано 29 грудня 2008. 
• Lach, Donald Frederick (1977). Asia in the Making of Europe. University of Chicago Press. ISBN 0-226-46731-7. Процитовано 28 грудня 2008. 
• O'Malley, L. S. S.; Chakravarti, Monmohan (1909). Bengal District Gazetteers: Howrah. Bengal Secretariat Book Depot. 
• Sen, Samita (1999). Women and Labour in Late Colonial India: The Bengal Jute Industry. Cambridge University Press. ISBN 0-521-45363-1. Процитовано 29 грудня 2008. 

Посилання

• History of Howrah from India Government Site
• Howrah Municipal Corporation Site
• Satellite View of Howrah
• Howrah Train Time Table