Хмарочос (роман)
| Автор | Валентин Терлецький |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Мова | українська |
| Серія | Популярні книжки[1] |
| Жанр | соціально-психологічний трилер політичний трилер утопія |
| Видавництво | Нора-Друк |
| Видано | 2012 |
| Тип носія | друк (обкладинка) |
| Сторінок | 266 |
| ISBN | 978-966-2961-96-6 |
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
| Хмарочос | |
|
Валентин Терлецький про "Хмарочос" |
«Хмарочос» — роман українського письменника Валентина Терлецького; опублікований 2012 року у видавництві «Нора-Друк»[2]. Сам автор визначив жанр роману соціально-психологічний і політичний трилер[3].
Роман потрапив до «довгого списку» премії «Книга року ВВС-2012»[4], став переможцем у номінації «Вибір видавців» Міжнародного конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова» 2012[5].
[1][2]Мистецьке середовище живе за своїми правилами - виставки, концерти, презентації, творча конкуренція, пошуки натхнення, повна відстороненість від політичних процесів в країні...
Але в одну мить все змінюється: в країні встановлюється диктатура, новий міністр культури оголошує правила, яких відтепер мають дотримуватися всі. Під заборону потрапляє будь-яке вільне мистецтво і на офіційному рівні затверджуються нові дозволені для творчості теми.
Більшість митців, які ще пам'ятають радянські часи, коли вся творчість суворо цензурувалася, вирішує, що опір не має сенсу, і підкоряється новій владі. І лише сотня митців — рок-музикантів, поетів, письменників, артистів вирішує боротися за творчу свободу.
"Сотня нескорених" захоплює хмарочос в центрі міста і влаштовує на його даху свій табір. Вони висувають вимоги владі – або вона скасовує цензуру і заборону на вільну творчість, або митці скоять акт масового самогубства і тим самим підбурять громадськість до активних дій і викличуть резонанс у світі.
Влада намагається різними способами вгамувати протест — залякуванням, погрозами розправи з близькими, але врешті-решт вдається до підкупу — пропонує кожному вигідні контракти, високі посади, державне фінансування виставок і гастролей... І кожний із "сотні нескорених" постає перед важким вибором — виборювати до кінця свободу і вмерти чи зрадити спільну ідею і отримати преференцію для себе.
Тарас Фасоля на ресурсі ЛітАкцент написав: «під обкладинкою покетбука — потрясання кулаком у бік влади й пересторога автора до братів по розуму та зайнятості… Хоч би які були митці, але вони готові боротися за культуру, стати передовим загоном спротиву владі»[6].
Павло Солодько на BBC Україна написав: «Терлецький послідовно проводить нас через прогнозовані ситуації очима кожного з героїв до фіналу — нібито відкритого, але з попередньої логіки подій легко здогадатися»[7].
Ольга Герасименко на сайті «Друг читача» написала: «хтозна, можливо саме цього — підліткової злості, чесності та безкомпромісності — нам не вистачає для того, щоб замість постійних нарікань на життя насмілитися ступити на дах котрогось з хмарочосів, і вистояти там до кінця?»[8].
- 2012 рік — видавництво «Нора-Друк».
- ↑ а б Терлецький Валентин. «Хмарочос». Нора-Друк. 10 вересня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ а б Валентин Терлецький. "Хмарочос". BBC Україна. 26 жовтня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ Світлана Дорош (13 листопада 2012). Валентин Терлецький: у нас забагато псевдопатріотизму. BBC Україна. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ Сформований "довгий список" премії Книга року ВВС - 2012. BBC Україна. 18 жовтня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ Надія Майна (13 вересня 2012). Письменник Валентин Терлецький: Україна котиться в прірву. Главред. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ Тарас Фасоля (30 жовтня 2013). Злободенний «Хмарочос». ЛітАкцент. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ Павло Солодько (7 грудня 2012). Тема цензури в культурі: рецензія на роман Валентина Терлецького. BBC Україна. Процитовано 26 грудня 2013.
- ↑ Ольга Герасименко (23 березня 2013). Разом нас багато, нас не подолати?. Друг читача. Процитовано 26 грудня 2013.
- Терлецький Валентин. «Хмарочос». Нора-Друк. 10 вересня 2012. Процитовано 26 грудня 2013.
- Хмарочос. Валентин Терлецкий ((рос.)) . LiveLib.ru. Процитовано 26 грудня 2013.
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |