Ходзьо Удзіцуна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ходзьо Удзіцуна
яп. 北条氏綱
Ujituna Hojo.jpg
Ім'я при народженні Тійомару
Народився 1487(1487)
Помер 10 серпня 1541
Громадянство
(підданство)
Японія
Національність японець
Діяльність самурай
Титул даймьо Одавара
Посада Даймьо
Термін 1519—1541 роки
Попередник Ходзьо Соун
Наступник Ходзьо Удзіясу
Рід Ґо-Ходзьо
Батько Ходзьо Соун
Мати Нан'йоін-оно
Брати, сестри  • Hōjō Ujitoki[d], Hōjō Gen'an[d] і Katsurayama Ujihiro[d]
Діти 4 сина і 6 доньок

Ходзьо Удзіцуна (*北条 氏綱, 1487 — 10 серпня 1541) — даймьо Одавара періоду Сенґоку у 15191541 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з самурайського роду Ґо-Ходзьо. Син Ходзьо Соуна, та Нан'йоін-оно. Народився 1487 року, отримавши ім'я Тійомару (千代丸). Замолоду став брати участь у військових походах. 1510 року отримав у подарунок китайську фітільну рушницю, що стала першою вогнепальною зброєю в Японії. 1512 року разом з батьком він підписав листа подяки васалам клану Ґо-Ходзьо. На думку дослідників це доводить, що з цього часу Удзіцуна вважався спадкоємцем батька.

Боротьба за Канто[ред. | ред. код]

У вересні 1519 роки після смерті свого батька Ходзьо Удзіцуна успадкував родинні володіння в регіоні Канто. Своїм головним замком обрав замок Одаваро. Розширив практику батька з проведення кенті (земельної ревізії). У 1522 році змінив родове ім'я «Ісе» на «Ходзьо», апелюючи до спадщини давнього роду Ходзьо, колишнього володаря земель Ідзу, яким Удзіцуна став володіти (саме з цього часу його рід став відомий як Ґо-Ходзьо — Пізні Ходзьо).

У січні 1524 року Ходзьо Удзіцуна вирушив у похід на замок Едо в центрі Канто, який належав даймьо Уесуґі Томоокі (з гілки Огігаяцу). Останній відмовився передати його Ходзьо. У битві при Таканавахара Ходзьо Удзіцуна зміг обійти противника і атакував його сили з тилу, в результаті чого Томоокі зазнав поразки і відступив до Едо, але місцевий комендант Ота Суетада вступив в таємні перемовини з Ходзьо і здав йому фортецю. Того ж року уклав мирний договір з Такеда Нобутора. Замок Едо Удзіцуна перетворив на потужну базу для підкорення усього Канто. Задля зміцнення позицій уклав шлюбний договір з родоу Коґе.

Після здобуття Едо почалася 17-річна війна з кланом Уесуґі за провінцію Канто. Ініціатива разом з успіхом переходила від однієї сторони до другої. У 1526 році Ходзьо Удзіцуна зазнав поразки від Сатомі Санетака, союзника роду Уесуґі, внаслідок чого було втрачено місто Камакура, яку було спалено. Однією з причин поразок було те, що Ходзьо не мав змоги виставити у битві усі сили, оскільки частина була відволічена вторгненням військ Уесуґі-Огігаяцу.

Незабаром проти Ходзьо Удзіцуни виступив Імаґава Йосімото, даймьо провінції Суруґа. Супротивник також уклав союз з родом Такеда Нобутора. Боротьба велася за володіння на північ від річки Фудзі. У липні 1526 року в битві при Насінокідайра Ходзьо Удзіцуна від зазнав поразки війська Такеда Нобутора.

У 1530 ​​році в битві при Одзавахарі Ходзьо Удзіцуна завдав поразки Уесуґі Томоокі з гілки Огігаяца. В 1535 війни з останнім відновилися. скориставшись тим, що Ходзьо Удзіцуна боровся проти клану Такеда в провінції Каї, Уесуґі Томоокі напав на володіння Ходзьо. Проте Удзіцуна встиг повернутися і розбив військо Уесугі біля Іруми. У 1537 році скориставшись смертю свого супротивника і передачею влади його синові Уесуґі Томосада, захопив замок Кавагое, остаточно закріпивши за собою провінцію Канто.

Слідом за цим Удзіцуна рушив на підкорення провінції Сімоси в районі Токійської затоки. У 1537 році Асікаґа Йосіакі (з гілки Оумі) і Сатомі Йосітака уклали союз, спрямований проти Ходзьо Удзіцуни. У 1538 році радники рекомендували Асікаґа Йосіакі атакувати Ходзьо до переправи через річку Тонегави, але він не послухався цієї поради. Сатомі Йоситака і старший син Йосіакі — Мотойорі виступили назустріч Ходзе Удзіцуна. У Першій битві при Конодай армія Удзіцуни здобула перемогу над Асікаґа Мотойорі, який загинув. Його батько Асікаґа Йосіакі намагався врятуватися втечею, але зрештою також загинув. Після цього ініціатива у війні перейшла на бік Ходзьо Удзіцуни, який підпорядкував собі провінцію Сімоса.

Останні роки[ред. | ред. код]

До кінця свого правління Ходзе Удзіцуна відбудував місто Камакура, а також замки Одавара і Едо. Багато самураїв з усіх кінців Японії приходили на службу до Ходзьо Удзіцуни. 1539 року військо Ходзьо захопив провінцію Ава в Канто, завдавши поразки військам Коґа Йосіакі. У серпні 1541 року він помер. Усі володіння спадковував син Ходзьо Удзіясу.

Творчість[ред. | ред. код]

Перед смертю склав «Настанови» (присвятив спадкоємцю — Удсіясу), де формулюється, що і як повинен робити даймьо, щоб залишити вірними васалів, зберегти володіння та перемогти у битві, набути союзників. Зауважується, що необхідно бути милостивим до підданих, не ставитися з презирством до супротивника.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Turnbull, Stephen (1998). The Samurai Sourcebook. Cassell & Co. p. 208—209. ISBN 1854095234.
  • Turnbull, Stephen (2002). 'War in Japan: 1467—1615'. Oxford: Osprey Publishing.