Хрест і маузер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрест і маузер
рос. Крест и маузер
Жанр пригодницький
Режисер Володимир Гардін
Сценарист Лев Нікулін
У головних
ролях
Микола Кутузов
Наум Рогожин
Оператор Олександр Левицький
Олександр Станке
Художник Дмитро Колупаєв
Кінокомпанія Держкіно
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1925
IMDb ID 0015998

«Хрест і маузер» — радянський німий чорно-білий кінофільм 1925 року режисера Володимира Гардіна за сценарієм Льва Нікуліна. Одна з перших радянських антирелігійних стрічок, що викриває реакційну роль католицького духовенства, його святенництво і лицемірство. Нарком освіти Анатолій Луначарський назвав фільм «Новою перемогою радянського кіно і, мабуть, найбільшою».

Сюжет[ред. | ред. код]

Перші роки Радянської влади, невелике містечко на заході Росії. Ксьондз міської церкви Ієронім, будучи завербованим іноземною розвідкою, вкриває групу шпигунів на чолі з Шуром.

Випадково зустрівши на вулиці стару знайому Марійку, Ієронім намагається використовувати її для отримання потрібних шпигунам відомостей від начальника міліції міста Галінського: Ієронім знає про давнє знайомство Марійки і Галінського. Причому від самого Галінського — він випадково дізнався про це, коли ще до Революції у заарештованого революціонера Галінського намагався під виглядом сповіді випитати відомості про замах на губернатора.

Але і Марійка дещо знає: в передреволюційні роки в монастирському притулку у сирітки Юльки народився син. Наглядачка притулку Павлиха вбила дитину, а труп підкинула в єврейський квартал. Це, поширивши слух, що дитину в ритуальних цілях вбили євреї, використовували чорносотенці як привід для погрому. Дізнавшись про вбивство сина, вмираючи, Юлька тоді розповіла своїй сестрі Марійці: батько дитини — монастирський ксьондз Ієронім, котрий вказав Павлисі вбити дитину, щоб використати погром для просування по кар'єрі.

Замість згоди Марійки на зраду Галінського, ксьондз Ієронім від неї отримує пропозицію — самому публічно покаятися у смерті дитини.

Під час чергової проповіді Ієронім публічно кається у своїх гріхах і відрікається від духовного сану. За вказівкою Шура члени шпигунської групи обливають Ієроніма гасом і спалюють.

При спробі втікти з оточеної міліцією церквою, відстрілюючись, шпигун Шур — колишній вікарій монастиря, будучи смертельно пораненим, вмирає, затиснувши в руці хрест і маузер.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]