Хрущі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пластинчастовусі
Хрущ волохатий (Anoxia pilosa), самець (зверху) і самиця
Хрущ волохатий (Anoxia pilosa), самець (зверху) і самиця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae)
Підродина: Хрущі (Melolonthinae)
Samouelle[en], 1816
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Melolonthinae
ITIS logo.svg ITIS: 678508
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 7059
Fossilworks: 70051

Хрущі (Melolonthinae) — найбільша підродина пластинчастовусих жуків, яка наліує більше 11 тисяч видів.

Різноманіття[ред. | ред. код]

До складу підродини відносять більше 11 тисяч видів, об'єднані у близько 750 родів. Утім це число не остаточне, оскільки багато видів, вірогідно, ще не описані, особливо в тропічних регіонах.[1]

Біологія[ред. | ред. код]

Більшість імаго та личинок хрущів рослинноїдні, хоча низка видів на стадії жука не живляться. Личинки переважно ґрунтові, поїдають корені рослин, за виключенням деяких пустельних видів (наприклад роду Sparrmannia), які живляться гноєм.[1]

Хрущі й людина[ред. | ред. код]

Низка видів хрущів є шкідниками сільського господарства. Личинки пошкоджують корені садових та городніх культур, коренеплоди та цибулини, призводячи до загибелі рослин або зниження врожайності. Жуки можуть суттєво об'їдати листя та квітки дерев та кущів. Проти хрущів застосовуються хімічні та біологічні засоби боротьби.


Завдяки першій строфі класичного віршу Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть», хрущі стали одним з символів українських краєвидів, поетичним образом, який підкреслює весняний період цвітіння вишні, передаючи характерні звуки польоту комах.[2][3] Образ серйозно вплинув на всю подальшу українську літературу, хоча слово «хрущі» більше у Шевченка ніде не вживається.[4]


Примітки[ред. | ред. код]