Хайме Гомес Балугера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хуан Гомес Балегера)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хайме Гомес Балугера
Кар'єра
Депортіво Алавес Президент (19681970)

Хайме Гомес Балугера (ісп. Jaime Gómez Balugera Calzón) — баскський підприємець, президент клубу «Депортіво Алавес» із міста Віторія-Гастейс. В 1972—1974 роках 19-й, за ліком, президент головного футбольного клубу Алави[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Хайме Гомес Балугера був із числа баскської знаті, бо лише таким родинам доручалося кермування спортивними тогочасними клубами басків. Його предки були місцевими латифундистами та промисловими магнатами, відтак і Хайме Гомеса Балугеру обирали в різні громадські асоціації. Коли в місті постав спортивний клуб Белегер-Калсьони стали його акціонерами-партнерами, і так триває покоління за поколінням.

Хайме Гомес Балугера продовжував родинні фінансові справи і був активним партнером спортивного клубу, а поготів його обрали наприкінці 1968 року президентом клубу «Депортиво Алавес»[2]. Прийшовши до команди в часі падіння команди (коли вони розваювалися в Сегунді й опустилися до Терсери), йому необхідно було об'єднати тренерський штаб та футболістів які перебували в пригніченому стані та розбалансованій дисципліні (через трагедію з їхнім ветераном Сарасолою та тренерською анархією Пушкаша). В сезоні 1968-1969 років команду тренував місцевий знаний фахівець Іґнасіо Ізаґірре (Ignacio Izaguirre), але попередній очільник клубу загітував на посаду тренера самого Пушкаша, знаного у світі футболіста. Ференц Пушкаш погодився прийняти команду, але не мав тренерської ліцензії в Іспанії[3] тому Ізагірре ще тренував команду поруч із Пушкашем. Саме в такий суперечливий момент довелося прийняти клуб Хайме Гомесу.

Такий нерівноправний тренерський та керівний союз - виявив негативні сторони в клубі та в колективі, що команда з кожним туром почала просідати й скотилася до 14 місця в Сегунді. На додачу до того сталася автомобільна катастрофа з її лідером на полі, захисником Сарасолою[4]. Про трагедію заговорила всі країна, але команді від того ставало ще складніше і результати погіршувалися, щоразу. Надії на наступний сезон розвіялися ще весною, коли довідалися, що Сегунду вирішили скоротити до одної групи і довелося відстоювати своє місце в ній (алавесцям і цього не вдалося), відтак наступні 1959-1960 роки треба було починати в Терсері. Такий організаційний момент негативно сприйняв тренер Пушкаш і самоусунувся від тренерських функцій, що довелося спішно шукати йому заміну. Наступного сезону помилки Пушкаша довелося виправляти кільком тренерам: Мігелю Ібаррі (Miguel Ibarra), Ангелю Кальво (Ángel Calvo), які хоч дисциплінували футболістів та стабілізували гру, щоби команда повернулася в лідери Терсери. Відтак, каденція Хайме Гомес Балугери дійшла до кінця і він поступився місцем своїм партнерам, наступній знатній родині Орбеа, зокрема їх представнику — колишньому футболістові Хосе Антоніо Орбеа.

Але, поступившись посадою президента алавесців, Хайме Гомес Балугера продовжував свої фінансові справи (розвинувши готельний бізнес та логістично-транспортну компанію), окрім того сприяв спорту в столиці Алави, прививши й своїм нащадкам любов до спорту та клубу. Так, в 2010 році, їхня родина підставила плече підтримки клубу, опісля фінансового фіаско Пітермана, ввійшовши в члени правління й утримуючи над ним фінансовий тріумвірат[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Президенти «Депортиво Алавес»
  2. Presidente: Jaime Gómez Balugera Calzón (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  3. Pancho Puskas cayó en el glorioso Deportivo Alavés por culpa de un agujero que tenía en la mano por el que... Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  4. Andoni Sarasola: el gran fichaje del Alavés de hace 50 años. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  5. Guillermo Asarta ... El empresario forma junto al presidente Alfredo Ruiz de Gauna y un socio cuya identidad se revelará en próximas fechas el triunvirato que aglutina el 56% del capital social albiazul. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]