Хуейнен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Хуейнен
філософія
Народження 638(0638)
Гуанчжоу, Китай
Смерть 713(0713)
Шаогуань, Гуандун, КНР
Громадянство (підданство) Династія Тан[1]
Знання мов
  • китайська мова[2]
    • Ім'я при народженні Дацзянь Хуей-нен
    Псевдонім Хой-нэн
    Діяльність
  • поет, письменник
    • Школа / Традиція Чань
    Вчителі Daman Hongrend
    Історичний період сьоме століття н.е.
    Конфесія буддизм
    Рід Lu clan of Fanyangd
    CMNS: Хуейнен у Вікісховищі

    Дацзянь Хуейнен — патріарх китайського чань-буддизму, одна з найважливіших фігур в традиції. Хуей-Нен був шостим і останнім загальним патріархом чань. У японській традиції Хуей-Нен відомий під ім'ям Дайкан Ено[3]. Хуей-Нен відстоював «раптовий» підхід до буддистської практики і просвітління, і в зв'язку з цим вважається засновником південної школи чань, що стала з плином часу панівною.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Шостий Патриарх рубає бамбук, картина Лян Кая

    Хуей-нен народився в сім'ї Лу в 638 році в Синьчжоу (суч. Синьсиндун, провінція Гуандун). Батько Хуей-нена помер, коли той був ще дитиною. Через бідність сім'ї у нього не було шансів здобути освіту, тому через деякий час він обрав професію дроворуба. Одного разу Хуей-нен випадково почув людину, що читає Алмазну сутру, і відразу ж знайшов пробудження. Після цього він вирішив вирушити до монастиря п'ятого патріарха Хунженя, який навчав цієї сутри, щоб стати його послідовником[4].

    Через деякий час Хунжень став вибирати собі наступника, пропонуючи громаді написати гатху (короткий вірш), що зображає вчення. Хуей-нен не вмів писати, але з допомогою юного ченця він записав свою гатху. Побачивши цю гатху, Хунжень вирішив вибрати наступником Хуей-нена. Після цього п'ятий патріарх в таємниці від інших вручив Хуей-нену чашу і рясу, тим самим призначивши його шостим патріархом[4].

    Хуей-нен повертається на південь Китаю і з 16 років веде життя відлюдника. Офіційно він отримує свій титул патріарха в монастирі Фасінси в 676 році. У 677 року він перебирається в монастир Баоліньси в Шаочжоу (суч. Шаогуань). В іншому монастирі цього міста, Дафаньси, він роз'яснює «таємне вчення» Праджняпараміти і проповідує «раптове вчення» про просвітління за допомогою «позазнакових приписів». Кілька разів він запрошується постати перед імператором, але відмовляється від запрошень. Посмертно отримує титул «Велике Зерцало» від імператора Сянь-цзуна (806-821)[4].

    Перед самою смертю Хуейнен вимовив наступну гатху[5]:

    В нерухомості не виховати доброти.
    Здіймаючись вгору, не чини зла.
    Перебуваючи в спокої, відмовся від того, щоб бачити і чути.
    Бувши спокійним, перебувай своїм серцем ніде.

    Після цього, згідно з переказами, він вимовив «Я йду!» і зник.

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Штейнер Е. С. Дзен-жизнь: Иккю и окрестности. — СПб: Петербургское Востоковедение, 2006. — С. 31.
    • Абаєв, 2011, с. 756.
    • Солонін К. Ю. Обретение учения. Традиция Хуаянь-Чань в буддизме тангутского государства Си-Ся. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. — С. 15. — 266 с. — ISBN 978-5-288-04505-9.
    • Коробов В. Б. Опыт фунционального описания буддийской дхьяны // Буддизм и культурно-психологические традиции народов Востока / отв. ред. Н. В. Абаев. — Новосибирск: Наука, 1990. — С. 101. — 216 с. — ISBN 5-02-029372-5.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ China Biographical Database
    2. ↑ CONOR.Sl
    3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 17 травня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    4. ↑ а б в Титаренко, 1994, Хуэйнэн.
    5. ↑ Маслов, 2004, «Сутра помосту шостого патріарха Хуейнена («Люцзу таньцзин»)».
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хуейнен&oldid=40733154