Хімура Кенсін
| Хімура Кенсін 緋村 剣心 | |
|---|---|
| Rurouni Kenshin | |
 | |
| Перша поява |
Манґа: 1 глава Аніме: 1 серія |
| Автор | Вацукі Нобухіро |
| Сейю |
Судзукадзе Майо[1] (аніме) Оґата Меґумі[2] (аудіо-п'єса) |
| Інформація про персонажа | |
| Вік | 28 років[3] |
| Стать | чоловічій |
| Дата народження | 20 червня 1849 року[3] |
| Рід занять | колишній найманий вбивця |
| Родичі |
Юкісіро Томое (перша дружина, загинула) Камія Каору (друга дружина) Хімура Кендзі (син) |
Хіму́ра Ке́нсін (яп. 緋村 剣心) — головний герой манґи та аніме Rurouni Kenshin.
Хімура Кенсін — колишній легендарний найманий вбивця, відомий як хітокірі Баттосай. Із завершенням епохи Едо Кенсін стає бродячим воїном. Він мандрує по Японії, пропонує допомогу та захист звичайним людям, таким чином спокутуючі провину за вбивства, здійснені ним в минулому.
Як прототип для історії Кенсіна Вацукі Нобухіро використав біографію Кавакамі Ґенсая, реально існуючого хітокірі, страченого урядом Мейдзі. Оскільки головний герой попередньої манґи Вацукі, Хіко Сейдзюро, був високою, чорноволосою людиною, манґака вирішив зробити зовнішність свого нового персонажа повною протилежністю старого, тому Кенсін вийшов маленьким, крихким, світловолосим та схожим на дівчинку. Шрам на лівій щоці Кенсін, за словами Вацукі, отримав просто тому, що манґака не знав, що ще додати до зовнішності персонажа[4].
Вацукі довгий час сперечався зі своїм редактором з приводу мови Кенсіна, і за підсумками суперечки було вирішено, що головний герой часто вживатиме жаргонні вирази[5]. Манґака додав в мову героя слово-паразит «оро» (яп. おろ), що служило для вираження спантеличеності або здивування, і був сам вражений тим, наскільки міцно воно зрослося з образом персонажа та як багато разів довелося використовувати це слово в діалогах впродовж всієї манґи[6].
Серед читачів манґи Кенсін дуже популярний і в усіх без винятку рейтингах персонажів, що підраховуються журналом Shonen Jump, займав перше місце[7]. Рецензенти, критики та оглядачі теж вельми доброзичливо відзивалися про його характер в манзі та аніме[8][9].
Існують різноманітні колекційні предмети, що зображають Кенсіна, такі як брілки для ключів[10], фігурки[11], плюшеві іграшки[12], а також копії його меча-сакабато[13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Судзукадзе Майо (англійською) . Anime News Network. Архів оригіналу за 29 квітня 2009. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Оґата Меґумі (англійською) . Anime News Network. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ а б Nobuhiro Watsuki (яп. 和月伸宏). Kenshin Kaden (яп. 『剣心華伝』). — Shueisha, 1999. — С. 162. — ISBN 4-08-782037-8.
- ↑ Nobuhiro Watsuki. Rurouni Kenshin, Volume 1 ("The Secret Life of Characters (1) Himura Kenshin"). — Viz Media, 2003. — С. 56. — ISBN 978-1-5911-6220-9.
- ↑ Nobuhiro Watsuki. Rurouni Kenshin, Volume 1 ("Rurouni: Meiji Swordsman Romantic Story (1)"). — Viz Media, 2003. — ISBN 1-4215-0674-2.
- ↑ Andrew Tei. Anime Expo 2002: Friday Report (англійською) . AnimeOnDVD.com. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Nobuhiro Watsuki. Rurouni Kenshin, Volume 14 (Chapter 113). — Viz Media, 2005. — С. 28. — ISBN 978-1-5911-6767-9.
- ↑ Tasha Robinson. Rurouni Kenshin TV The first steps down a very popular road (англійською) . SciFi.com. Архів оригіналу за 18 квітня 2008. Процитовано 15 травня 2009.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=404(довідка) - ↑ Mike Crandoll. Ruroni Kenshin second OAV series Seisouhen, part 1 (англійською) . Anime News Network. Архів оригіналу за 20 січня 2008. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Amazon.com. Rurouni Kenshin, Kaoru, Sanosuke Group Key Chain (англійською) . Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Amazon.com. Rurouni Kenshin Story Image Figure! - Himura Kenshin (англійською) . Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Amazon.com. Rurouni Kenshin: Kenshin Battousai Ver. 8" Plush (англійською) . Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 травня 2009.
- ↑ Japanimation.com. Reverse Blade Rurouni Sword (англійською) . Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 12 травня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||