Жаргон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інколи, наведені тексти-іллюстрації є смішними, і показують реальні потенції національної мови у царині сміхового олюднення світу.[1]

На жаргоні футбольної субкультури арбітр показує «сирну їжу» (жовту картку) гравцеві, який отримує попередження.

Жаргон або жарґон[1] (від фр. jargon) — соціолект, відмінний від літературної мови специфічною лексикою та вимовою, але позбавлений власної граматики.[2] Це розмовний діалект (соціолект) — специфічне мовлення, яким користуються в певній соціальній чи професійній або корпоративній групі (аристократи, бізнесмени, школярі, студенти, спортсмени, репрезентанти різних мистецтв — музики, актори та ін.;[3][2] в минулому — козаки, бурсаки, духівництво та ін.; нині — кримінальні типи, картярі, «нові росіяни», «нові українці» та ін.),[2] що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі;[4][3] насичене спотвореними або спеціально дібраними словами та словосполученнями, що порушують загальноприйняті мовні нормативи, замкнуте у своєму комунікативному полі, здебільшого не пов'язане з певною традицією автохтонних мовців, із властивим їм способом існування за власними, нетрадиційними для загалу, часто потаємними ігровими правилами;[2] є умовною штучною говіркою, зрозумілою у певному середовищі; арго.[5] До соціолектів традиційно відносять групові, або корпоративні діалекти: арґо, сленг та жаргон.

Жаргон — термінологія в стилі сленгу, яка використовується певною професією (галуззю), групою чи субкультурою. Це «жива» мова народу, яка є соціальним різновидом національної мови.

Історія[ред. | ред. код]

Німецький мовознавець М.Р. Фасмер вважав, що французьке слово «jargon» похідне від гало-ром. gargone, що перекладається як «балаканина», проте серед дослідників існують і інші версії про походження цього терміна: А.Д. Михельсон вбачав його похідним від фр. jars («гусак»), А. Доза — дієслова gargouiller («булькати»).[6]

Поняття жаргон (фр. jargon) — в первісному значенні це таємна мова французьких люмпенів XII[2]-XV століть,[3] і у XII столітті означало «незрозуміла мова; пташина мова».[2] Таким жаргоном складено балади Франсуа Війона «Le jargon ou jabelin, maistre François Villon»,[3][2] а також мови ідиш, що склалася у XII—XIII століттях, вплинувши на створену пізніше, у XIV—XV столітті, «Книгу Самуїла», рицарський роман («Книга про Бову») тощо.[2] Тепер для позначення таємної мови позасоціальної групи вживається термін арго.[3][2]

«Борщів як три не поденькуєш,
На моторошні засердчить;
І зараз тяглом закишкуєш,
І в буркуті закеньдюшить.
Коли ж що напхом з'язикаєш
І в тереб добре зживотаєш,
То на веселі занутрить».
 — слова Сівілли з поеми І. Котляревського "Енеїда" можуть бути зразком "тарабарської мови" (виникає на основі метатези (перестановки складів, звуків, коренів слів), щоб зробити висловлювання незрозумілими для інших). Нею користувалися бурсаки, злодії.
«Поганий, мерзький, скверний, бридкий,
Нікчемний, ланець, кателик!
Гульвіса, пакосний, престидкий,
Негідний, злодій, єретик!»
 —Дідона лає Енея.
Приклад вульгаризмів (найбільш згрубілі та лайливі форми просторічних слів та зворотів; грубі, брутальні слова і звороти). У літературній мові не використовуються. Вживаються переважно у мові персонажів.

Прикладом корпоративного мовлення може слугувати і лебійська мова лірників XVIII—XIX ст.: «Годі сухмаї куслюрити, хоч ставлеників накурляю» («Годі сухарі гризти, хоч вареників наварю»).[2] До жаргону відносять також книжну мову та макаронізми. Його інколи використовують у літературних текстах («Люборацькі» А. Свидницького, «Хлопська комісія» І. Франка, «Вуркагани» І. Микитенка, «Сліпці» М. Бажана, «Антон Біда — герой труда» І. Багряного);[2] «Енеїда» Котляревського відбила соціолект бурсацьких арготизмів полтавської духовної семінарії 1780-1789 років.[1][7]
Це не є вичерпний перелік прикладів використання жаргону письменниками.

Інколи це робиться для дотепності, інколи для підкреслення конотативності, інколи для високого стилю, або щоб продемонструвати егалітарність, або для характеристики персонажів та сфери їхньої діяльності і ін.

Див.також: Лебійська мова, Макаронічна мова, Таємна мова

Жаргонізми[ред. | ред. код]

Жаргон — це ненормативна лексика.[1] Цей кримінальний, військовий, молодіжний (і інший професійний) соціолект видрізняється використанням специфічної, соціо-стилістично забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, а також фразеології, а часом — особливостями вимови. Жаргон виникає серед груп носіїв мови, об'єднаних спільністю професійних інтересів (медиків, комп'ютерників, викладачів, злочинців, агентів), однаковими захопленнями (жаргон мисливців, філателістів, рибалок), тривалим перебуванням у певному середовищі (військова служба, навчання). Жаргон може мати професійне спрямування.[8] Жаргонізми переважно походять з інших емоційно забарвлених мовних категорій: діалектизмів, варваризмів, професіоналізмів тощо.[3] Жаргонізми використовуються представниками певних закритих чи відкритих соціальних груп з метою самоідентифікації її суб'єктів, емфази на їх інакшості, а інколи заради зашифрованості інформації. В художньому тексті жаргонізми можуть застосовуватися як засіб зображення суспільного середовиша, в тому числі мовної характеристики.

Жаргонна лексика є предметом дослідження лінгвістики, соціолінгвістики, а також сучасних наук — соціолектики та жаргонології.

Жаргонізми — слова, вислови, граматичні форми з жаргону.[3] Вони мають гостре емоційне забарвлення. Вони можуть переходити в загальнонародну та літературну мову, зберігаючи емоційну характеристику.[3]

Жаргонізмами називають слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі (є пластом лексики обмеженого соціального вживання). З цієї причини жаргонізми ще називають соціальними діалектизмами. Жаргонізми — це переважно такі специфічні, емоційно забарвлені назви понять і предметів, які мають нормативні відповідники в літературній мові та, відступаючи від неї, надають процесу спілкування атмосфери невимушеності, іронічності, фамільярності тощо.

Щодо лексикографічної репрезентації російської мовної стихії в українському жаргонному лексиконі, то до таких відносяться прямі запозичення типу облом, комок, лажа, шалава, совдеп, бомж, чмо тощо, слова-кальки типу засікти, російські слова передані українською графікою; убойний, стрьомний, безпрєдєл, свєрчок.[1] В російський жаргон в якості запозичень потрапили з української мови халява, забивати баки; українізми: гришный, цикавый, ковтать, вабить, файний, файка тощо.[1]

Одним з поширених методів утворення нових жаргонних слів є телескопія.

Студентський жаргон[ред. | ред. код]

Студентський (лексеми якого пов'язані виключно з навчальним процесом) чи молодіжний сленг використовується молоддю під час неформального спілкування. Цей жаргон як специфічний соціолект виявляється передусім у своєрідній лексиці: шпора — шпаргалка, хвіст — нескладений екзамен, стигюн — стипендія, висіти — приємно проводити час, випадати — сміятися, Вася — парубок тощо, в експресивній вимові.[2]

Молодіжний жаргон[ред. | ред. код]

До молодіжної жаргонної лексики, наприклад, належать такі слова, як центровий (авторитетний), бабки (гроші), прикид (одяг, манера одягатися), приколотися (отримати або створити враження), злиняти (щезнути), беха (БМВ), класно (схвально про когось), задовбати (набриднути), шкіра молодого дерматину (штучна шкіра), вінда (операційна система «Windows») тощо; для жаргону п'яничок типовим є вживання слів: бухло (алкоголь), бухати (сильно пити), конина (коньяк), бодун (похмілля) тощо; запозичення з жаргону наркоманів (глюк, кайф), кримінального арґо (дядя, лох, западло, стукач, ніштяк, на шару), англійської мови (хайпанути (англ. hype) — просувати, розкручувати когось/щось, апгрейдити (англ. upgrade) — покращити), а також великою кількістю обсценної лексики.

Молодіжний сленг — це соціолект (як об'єкт дослідження соціолектики), неофіційний різновид мови, що живиться за рахунок лексем арґо та жаргонів. Молодіжний сленг використовується молоддю під час спілкування у невимушеній атмосфері у колі однолітків, базується на молодіжному жаргоні та є складовою частиною молодіжного сленгу. Особливістю студентського жаргону є замкненість вікової групи, концентрація на студентських та молодіжних реаліях, високий ступінь метафоричності та вживання вульгаризмів.

Докладніше: Молодіжний сленг

Молодіжний жаргон в літературно-художніх творах[ред. | ред. код]

У літературно-художніх творах жаргонізми використовують переважно з метою створення відповідного описуваному емоційного й соціального колориту, а також з метою мовленнєвої характеристики осіб, про яких ідеться. Наприклад:

Це все було просто до дрібниць: і я, і заспаний ранок, і сивий степ. Я пам'ятаю хороше тільки ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне купалося у стрижні.

 — Ну, ну... вже й цілуватися лізе! — Кажу це до сонця, бо воно безцеремонно грається волосинками на моїй нозі, любовно оглядає забрьохану колошу на штанях і сміється з мене крильцями бджіл: «Дізік, дізік…».

 — Дізік?! — Я починаю сердитись, бо що таке «дізік»? Дізік — страшне для мене слово, бо воно нагадує мені про дійсність — раз, а друге — в нашій революційній термінології це є дезертир, а я, товариші, саме до них і належав!

Г. Косинка, «В житах»

Професійний жаргон[ред. | ред. код]

Професіоналізми можна почути на практичних заняттях з фахових дисциплін та під час навчальної практики. Професійний жаргон — «це слово або вислів, що об'єднують людей однієї професії або одного роду діяльності за їх мовними рисами».[9] Основними особливостями професійних жаргонів є метафоричність, гра слів, каламбур.

У комп'ютерників-програмістів (часто заради жарту) вживають напіванглійський-напівукраїнський терміни, граючи на їх схожості з загальнонародною лексикою: насильник (програміст, який пише тільки мовою «Сі»), Синій зуб (технологія BlueTooth), мама (материнська плата); маус, мишара, щур, хом'ячок (мишка), мізки (оперативна пам'ять), пика, рильце (смайл).[10]

На фото — Дріб 8 — ячнева крупа, одержана шляхом дроблення ячмінного зерна. Приклад тематичної групи "Їжа" в курсантському жаргоні

Лікарі та медичний персонал (також відійшовши від латинської термінології, утворюють нові метафоричні лексеми на основі порівнянь та аналогій): собача свадьба (метушня родичів хворого), качати (реанімувати), вітамін А (аміназин), сморідець (аміак), скрипаль, зебра (людина, що намагалася перерізати вени).[11]

Військовий жаргон[ред. | ред. код]

Військовий жаргон виконує три основні функції: інформативну, спонукальну та експресивну. Для нього характерна експресивність та гумористичність — спроба розрядити напруженість службової атмосфери, сувору дисципліну, згладити жорсткість внутрішньої ієрархії.

Деякі приклади: акваріум (засклене приміщення чергової частини), англа (навчальна дисципліна «Англійська мова»), бичок, кубік (назва автоцистерни за формою кузова), вожді (начальство), гражданка (цивільний одяг), добовуха (добове звільнення), дріб 8 (ячнева каша), перловка дріб 16 (перлова каша), кітобійня (місце посиленої фізичної підготовки), лізун (підлабузник).

Докладніше: Військовий жаргон

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Ставицька, Леся Олексіївна. Короткий словник жарґонної лексики української мови = A Short Dictionary of Ukrainian Slong : містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень / Леся Ставицька. — Київ: Критика, 2003. — 334 c. ISBN 966-7679-31-4 Доступ
  2. а б в г д е ж и к л м н Жаргон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 367.
  3. а б в г д е ж и Жаргон // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 205. — 634 с. ISBN 966-7577-88-0
  4. Жаргон // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 364) Доступ
  6. Руденко М. Ю. Исследование арго, жаргона и сленга: вопросы терминологии // Филологические науки. Вопросы теории и практики. Тамбов: Грамота, 2016. № 5. Ч. 3. С. 127–134
  7. Соломія Бук. Горбач О. Арґо в Україні. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 2006. 688 c. (Серія «Діалектологічна скриня»). (стор.: 300) / Україна модерна 12(1)/2007 Стандарти науки і академічне середовище. КРИТИКА Київ-Львів, 2007 Доступ
  8. Нестерович В.Ф. (2020). Виборча кампанія: Словник сленгових термінів та виразів. Київ: Видавництво Ліра-К. 648 с. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 17 червня 2022. 
  9. Зірка В. В., Зінукова Н. В. Дискурсивна модель створення наукового тексту: навчання студентів-філологів // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи: збірник наукових праць, 2016. С. 54–59. (стор.: 56)
  10. Український комп'ютерний сленг // Українська Наукова Інтернет-Спільнота. http://nauka-online.org/content/ukrayinskyy-kompyuternyy-slenh
  11. Шарґовська О. Лікарі пацієнтів "заводять", "качають", "садять на трубу", перш ніж "відпустити" // Gazeta.ua.: електрон. версія газети. 15.06.2012. https://gazeta.ua/articles/nelitereturna-leksika/_likari-paciyentiv-zavodyat-kachayutsadyat-na-trubu-persh-nizh-vidpustiti/430932

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]