Церква Воздвиження Чесного Хреста (Загір'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Воздвиження Чесного Хреста

26-244-0008 Zahiria Wooden Church RB.jpg

Вид на церкву (2016 рік)

49°22′59″ пн. ш. 24°28′57″ сх. д. / 49.38330000002777354° пн. ш. 24.48250000002778037° сх. д. / 49.38330000002777354; 24.48250000002778037Координати: 49°22′59″ пн. ш. 24°28′57″ сх. д. / 49.38330000002777354° пн. ш. 24.48250000002778037° сх. д. / 49.38330000002777354; 24.48250000002778037
Тип церква
Країна

 Україна

Ідентифікатори й посилання
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Загір'я). Карта розташування: Україна
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Загір'я)
Церква Воздвиження Чесного Хреста (Загір'я) (Україна)

CMNS: Церква Воздвиження Чесного Хреста у Вікісховищі

Церква Воздвиження Чесного Хреста — греко-католицька церква у селі Загір'я Рогатинського району Івано-Франківської області України. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний № 1190[1][2].

Історія[ред. | ред. код]

Можливо збудована 1700 року[а][3]. Біля 1744 року загорівся вівтар, церкву реставрували, про що згадував о. Микола Шадурський в її описі від 1764 року[3]. Після реставрації її благословив о. Іван Пазірський, княгиницький декан[3]. 28 березня 1771 року парох о. Бобовський отримав ерекцію на ґрунти, якими давно вже користувалася церква, від дідича Домініка Цетнера.

З 1803 по 1938 рік церква стала дочірньою парохії Княгиничі, 1938 року її відновили як окрему парохію, і нею завідував парох Княгиничів[4].

1817 року храм реставрували — забрали верхи над вівтарем і бабинцем, змінили форму верху нави; можливо тоді ж звели дзвіницю[3].

1946 року церкву закрили для богослужінь до 1989 року[3]. З 1991 року церква в користуванні громади УГКЦ[5]. З 1998 року парохом у Загір'ї та Княгиничі є о. Павло Кадлуб[4][6].

Храмове свято — Різдво Івана Предтечі (Свято Купала)[7].

Опис[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква, належить до галицької школи народної архітектури[8]. Початково була вкрита ґонтом, але після Другої світової війни її замінили на бляху[3]. Тридільна — бабинець, прямокутна нава, вівтар. Центральна частина ширша й вища за дві інші. До бабинця прибудовано присінок із заходу, а до вівтаря — захристія зі сходу та ризниця із півночі[3]. У південних стінах зрубів — прямокутні вікна[4]. Будівля розташована на пагорбі, від вулиці відгороджена муром[3][4].

Настінний живопис зберігся із XIX століття[8]. Іконостас поновили на початку 1990-х років[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

а. ^ Над одвірком західних дверей до бабинця збереглося різблення: «Всємирной воздвижєние чєснаго крєста Гднга МА (41) Р Б», тому дослідник Василь Слободян припускає, що це міг бути 1641 рік (дата будівництва чи ремонту)[3]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. Рада Міністрів УРСР; Постанова від 06.09.1979 № 442. Законодавство України. Архів оригіналу за 02.04.2018. Процитовано 25.04.2020. 
  2. Реєстр об'єктів культурної спадщини. Геопортал відкритих даних Івано-Франківської області. Процитовано 25.04.2020. 
  3. а б в г д е ж и к Слободян, 2004, с. 66.
  4. а б в г д Слободян, 2004, с. 67.
  5. УГКЦ С.ЗАГІРЯ. opendatabot.ua. Процитовано 25.04.2020. 
  6. Дні духовної віднови перед мощами св. Івана Павла ІІ. ugcc.if.ua. 19.03.2019. Процитовано 25.04.2020. 
  7. КНЯГИНИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДА. rohatynrada.if.ua. Процитовано 25.04.2020. 
  8. а б Памятники градостроительства и архитектуры УССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. (рос.) 2. 1983—1985. с. 246. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Слободян В. Храми Рогатинщини. — Льв. : Логос, 2004. — С. 66—67. — ISBN 966-737-64-7.