Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Славна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Славна)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Славна
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1710

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Славній — парафія і храм греко-католицької громади Зборівського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Славна Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви[ред. | ред. код]

Церква дерев'яна і є окрасою села. Має довгу і цікаву історію. За одними відомостями, її збудовано в 1680, за іншими — у 1710 році. Перестояла і не була знищена війнами, які проходили селом від початку її заснування, і вперше згадується в козацькі часи. У церкві знаходилася чудотворна ікона Матері Божої, але в радянські часи її забрали до Почаєва.

Коли парафією завідував о. Петро Гулей, зроблено частковий ремонт храму.

На подвір'ї храму є давня дерев'яна дзвіниця, хрест боротьби з п'янством, а також нова дзвіниця (2008). У 2010 році храм було оновлено до його 300-ліття. Парафія і храм належали УГКЦ до 1946, у 1946—1991 роках були приналежні до РПЦ, знову в лоні УГКЦ — з 1991 року.

Нині головою є Орест Сенюк, який разом з сином за кошти родини поставив на подвір'ї церкви металевий хрест до 2000-ліття Різдва Христового. Біля цього хреста завжди освячують воду. У центрі села над криницею є фігура Матері Божої, біля якої на Йордань освячують воду. Орест Сенюк також збудував нове покриття, загорожу і поставив хрест. Знаменною подією для села була візитація парафії о. митрата Василія Семенюка а 1998 році, він також відвідав парафію з копією ікони Зарваницької Матері Божої та відслужив молебень. У 2011 році владика Василій відвідав парафію з частиною мощей святого Івана Хрестителя.

На парафії діє Вівтарне дитяче братство.

З давніх часів на парафії на свято святих верховних апостолів Петра і Павла є відпуст. У той день звідусіль до села приїжджають родини на святкову відправу.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Василь Новорянський (до 1990),
  • о. Петро Гулей,
  • о. Камінецький (1910—1914),
  • о. Рудакевич (1914—1920),
  • о. Басить Брицький,
  • о. Іван Пилипець,
  • о. Василь Новарівський,
  • о. Ярослав Любович (1941—?),
  • о. Микола Капшій (до 1946),
  • о. Дячківський,
  • о. Боднар,
  • о. Ярослав Думінський,
  • о. Іван Пиріг,
  • о. Стефан Зубко,
  • о. Михайло Вересюк (з 27 вересня 1995),
  • о. Володимир Беркита[джерело?].

Джерела[ред. | ред. код]