Гукалівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Гукалівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Зборівський
Рада/громада Гукалівська сільська рада
Код КОАТУУ 6122683101
Основні дані
Засноване 1345
Перша згадка 1483
Населення 225 (2014)
Територія 1.184 км²
Густота населення 211.15 осіб/км²
Поштовий індекс 47223
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°46′26″ пн. ш. 25°10′14″ сх. д. / 49.77389° пн. ш. 25.17056° сх. д. / 49.77389; 25.17056Координати: 49°46′26″ пн. ш. 25°10′14″ сх. д. / 49.77389° пн. ш. 25.17056° сх. д. / 49.77389; 25.17056
Водойми р.Гучка
Місцева влада
Адреса ради 47223, Тернопільська обл., Зборівський р-н, с.Гукалівці
Карта
Гукалівці is located in Україна
Гукалівці
Гукалівці
Гукалівці is located in Тернопільська область
Гукалівці
Гукалівці

CMNS: Гукалівці на Вікісховищі

Гу́калівці — село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області. Центр сільської ради, якій підпорядковане с. Лопушани. Село Липник (відоме від 1802 р.) виведено з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів. До села приєднано х. Верби.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване на Подільській височині на північному заході району за 15 км від районного центру і 14 км від найближчої залізничної станції Зборів (с.Млинівці). Географічні координати: 49° 47’ північної широти 25° 10’ східної довготи. Територія — 1,18 км². У селі бере початок річка Гучка, яка впадає в Правий Серет поблизу села Гарбузів.

Гукалівці межують із селами:

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка — 1483 р.; за польськими джерелами — 1345 р. Гукалівці належали до Золочівського ключа маєтностей Сенявських, а із XVII століття — власність Собеських. Останнім власником села був Ю. Кабаровський, який розпарцелював частину своєї землі й спровадив сюди польських колоністів. Назва села походить від річки Гучка. Там і було первісне поселення, яке знищили татари; люди, рятуючись від кочівників, втекли в ліс, щоби ворожі коні не могли пройти через кущі.

1904 р. — велика земельна власність належала А. Водзіцькому.

У період Першої світової війни Гукалівці були знищені, люди виселені. Збереглися поховання австрійських солдат.

Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Каменярі», «Сільський господар», «Хліборобський вишкіл молоді», а також кооператива.

На фронтах Другої світової війни загинув Володимир Вовк (нар. 1921); пропали безвісти — Михайло Вовк (нар. 1920), Богдан Горбач (нар. 1920.) та Денис Проник (нар. 1919). Під час війни село дуже потерпіло, внаслідок бойових дій влітку 1944 р. половина хат у селі була знищена. 8 травня цього ж року німці оточили село та вивезли до Німеччини багато молоді. 15 осіб зголосилися піти до дивізії «Галичина».

Вояками УПА та членами ОУН стали 26 гукалівчан. Серед них: Емілія Білоніжка (нар. 1926), Євген Борисюк (пом. 1944), Анастасія Вовк (нар. 1922), Пелагія Володимир (нар. 1924), Богдан Галагура (нар. 1910), чотовий УПА, заступник районового військового референта Залозецького району Ярослав Галагура («Шпак»; р. н. невід.), Іван Горбач (р. н. невід.), Іван Дяків (нар. 1901), Петро Косар (нар. 1908), Іван Лесик (пом. 1944), Микола Марчук (нар. 1893), Василь Наконечний (р. н. невід.), повітовий референт Чортківщини 1941—1942 рр., сотенний у курені «Кори» Ярослав Процик («Журавель»; р. н. невід.), Микола Рудак (р. н. невід.), Марія Турецька (1924—1994), кущовий Дмитро Ясній («Білий»; р. н. невід.) та інші.

Релігія[ред.ред. код]

Є церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (1930; кам'яна), костел (1926; недіючий).

Пам'ятники[ред.ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985); насипано братську могилу загиблим воїнам УПА.

Братська могила

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Від 1872 року в селі діяла школа, в 1874 році вчителем був Михайло Скуржинський.

Нині діють ЗОШ I ступеня, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв'язку.

Населення[ред.ред. код]

У XIX столітті в селі проживало 316 осіб.

У 1910 р. в Гукалівцях — 885 жителів. 1921 р. в селі було 56 господарств із 772 мешканцями; 1935 р.: 739 греко-католиків, 300 римо-католиків та 1039 дворів. У 1973 р. село налічувало 167 дворів, 607 жителів.

У 2003 проживало 292 особи, у 2014 — 225 осіб.

Дворів — 230.

Господарство[ред.ред. код]

1949 року в селі створений колгосп, згодом укрупнений; у 1990-х — розпайований.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]