Церква Святого Дмитра (Путятичі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Святого Дмитра

49°44′36″ пн. ш. 23°29′02″ сх. д. / 49.74333333336110741° пн. ш. 23.483888888916666815° сх. д. / 49.74333333336110741; 23.483888888916666815Координати: 49°44′36″ пн. ш. 23°29′02″ сх. д. / 49.74333333336110741° пн. ш. 23.483888888916666815° сх. д. / 49.74333333336110741; 23.483888888916666815
Тип церква і пам'ятка архітектури
Статус спадщини Пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна

 Україна

Розташування Путятичі
Конфесія УГКЦ
Єпархія Городоцький деканат Стрийської єпархії
Ідентифікатори й посилання
Церква Святого Дмитра (Путятичі). Карта розташування: Львівська область
Церква Святого Дмитра (Путятичі)
Церква Святого Дмитра (Путятичі) (Львівська область)

Церква Святого Дмитра в с. Путятичі — церква в селі Путятичі Городоцького району Львівської області. Стара дерев'яна будівля церкви зведена у 1883 році[1][2], мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 1575-М), розібрана у 2004 році.

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки про церкву в селі Путятичі датовані початком XVIII століття[3]. У 1883 році в селі побудували нову, дерев'яну церкву, присвячену святому Димитрію[2][3]. Станом на 1939 рік церква у Путятичах була дочірньою церквою храму святого Івана Богослова в селі Добряни та підпорядковувалася Судововишенському деканату Перемишльської єпархії греко-католицької церкви, парафія церкви нараховувала 651 особу[1].

За радянської влади, у 1947 році церкву закрили[3]. Богослужіння відновилися лише в 1989 році[3]. У 1991 році біля старої церковної будівлі почали зводити новий, мурований храм, будівництво якого завершили у другій половині 1990-х років[3]. У 2004 році стару церкву розібрали.

Опис[ред. | ред. код]

Стара дерев'яна церква святого Дмитра у Путятичах була тризрубною, безверхою, вкритою двосхилим дахом. Центральну наву увінчував восьмибічний світловий ліхтар із маківкою. Особливістю церкви було влаштування входу в південній стіні бабинця[3].

Поблизу церкви стояла дерев'яна двоярусна дзвіниця стовпового типу[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. — Льв. : Апріорі, 1998. — 863 с. — ISBN 966-02-0362-4.
  • Памятники истории и культуры Украинской ССР (каталог-справочник) / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — К. : Наукова думка, 1987. — 735 с. — 13500 прим.