Цифрове кіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Цифрове кіно (цифровий кінематограф ; англ. Digital Cinema) - сучасна технологія кінематографа, заснована на використанні цифрових способів виробництва і розповсюдження кінофільмів без використання кіноплівки. Фільми демонструються з твердих і оптичних дисків за допомогою цифрового кінопроектора замість звичайного. Цифровий кінематограф не використовує технології телебачення високої чіткості і не має нічого спільного зі стандартами стиснення відео високої чіткості. У цифровому кіно використовуються свої стандарти роздільної здатності, співвідношення сторін кадру та кадрової частоти, запозичені у традиційного плівкового кінематографа.

Кінопроектор DLP від фірми NEC

Цифровий кінематограф став можливим завдяки появі цифрових кінопроекторів, що дають змогу безпосередньо демонструвати цифрові фільми на великому екрані в кінотеатрах[1].

Цифрове кіно в Україні[ред.ред. код]

17 грудня 2009 року у Києві на території Національної кіностудії ім. Довженка відкрився «Центр цифрового відновлення фільмів» (Digital Intermedia). Його обладнання дозволяє усунути дефекти, що виникли на кіноплівці під впливом часу, і підвищити таким чином якість старих стрічок. Всього в Україні такого відновлення потребує близько 2 000 фільмів на старих кінострічках. Німецький високотехнологічний сканер ARRISСANN (виробництво компанії ARRI, ФРН), призначений для оцифрування зображення, і програмне забезпечення, що дозволяє виправляти дефекти на плівці, що виникли під плином часу, коштував кіностудії 1 млн. євро.[2]

Першим фільмом, який реставрували й зробили бездоганну цифрову копію за допомогою сканера ARRISСANN, став «Камінний хрест» Леоніда Осики 1968 року, який показали 19 березня 2010 року в Будинку кіно на вечорі пам’яті митця з нагоди його 70-річчя.[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В Україні відкрився центр цифрового відновлення фільмів // Кореспондент, 18.12.2009
  2. Оновлений «Камінний хрест» // Кіно-Театр, 2010:#3

Див. також[ред.ред. код]