Перейти до вмісту

Цоссен

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Цоссен
Zossen
—  місто  —
Вид Цоссен
Вид Цоссен
Герб Цоссен
Герб
Координати: 52°13′00″ пн. ш. 13°26′59″ сх. д. / 52.21667° пн. ш. 13.44972° сх. д. / 52.21667; 13.44972
Країна Німеччина Німеччина
Земля Бранденбург
Район Тельтов-Флемінг
Площа
 - Повна 179,57 км²
Висота над р.м. 38 м 
Населення (31 грудня 2020[1])
 - Усього 20 182
 - Густота 112,4/км²
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Поштовий код 15806
Телефонний код(и) 03377
Ідентифікаційний код 12 0 72 477
Вебсайт: www.zossen.de
Розташування Цоссен
Цоссен на карті району
Цоссен на карті району
Цоссен. Карта розташування: Німеччина
Цоссен
Цоссен
Розташування на карті Німеччини
Мапа

Цоссен (нім. Zossen нім. вимова: [ˈt͡sɔsn̩] ( прослухати); в.-луж. Sosny, вимовляється [ˈsɔsnɨ]) — місто в Німеччині, розташоване в землі Бранденбург. Входить до складу району Тельтов-Флемінг.

Площа — 179,57 км2. Населення становить 20 182 ос. (станом на 31 грудня 2020).

Географія

[ред. | ред. код]

Після муніципальної реформи 2003 Цоссен складається з таких районів та муніципалітетів:

  • Глінік (Glienick)
  • Горстфельде (Horstfelde)
  • Шюнов (Schünow)
  • Вербен (Werben)
  • Каллінхен (Kallinchen)
  • Нехст-Нойєндорф (Nächst Neuendorf)
  • Нунсдорф (Nunsdorf)
  • Шьонайхе (Schöneiche)
  • Вюнсдорф (Wünsdorf)
  • Функенмюле (Funkenmühle)
  • Лінденбрюк (Lindenbrück)
  • Нойгоф (Neuhof)
  • Вальдштадт (Waldstadt)
  • Цеш-ам-Зе (Zesch am See)
  • Цоссен (Zossen)
  • Дабендорф (Dabendorf)

Демографія

[ред. | ред. код]
  • Динаміка населення з 1875 року в сучасних кордонах (Синя лінія: населення; Пунктир: відносна порівняльна динаміка населення землі Бранденбург; Сірий фон: період Третього рейху; Помаранчевий фон: період НДР)
    Динаміка населення з 1875 року в сучасних кордонах (Синя лінія: населення; Пунктир: відносна порівняльна динаміка населення землі Бранденбург; Сірий фон: період Третього рейху; Помаранчевий фон: період НДР)
  • Динаміка населення (синя лінія) і прогнози
    Динаміка населення (синя лінія) і прогнози
Цоссен:
Динаміка населення в сучасних кордонах (2019)[2]
Рік Населення
1875 7 335
1890 8 549
1910 10 611
1925 13 012
1933 14 231
1939 18 173
1946 17 000
1950 16 507
1964 13 834
1971 13 368
Рік Населення
1981 12 879
1985 12 795
1989 12 502
1990 12 282
1991 12 241
1992 12 193
1993 12 108
1994 12 441
1995 13 087
1996 13 612
Рік Населення
1997 14 289
1998 15 108
1999 15 750
2000 16 310
2001 16 414
2002 16 772
2003 16 958
2004 17 063
2005 17 183
2006 17 321
Рік Населення
2007 17 441
2008 17 477
2009 17 590
2010 17 606
2011 17 392
2012 17 465
2013 17 600
2014 17 657
2015 17 905
2016 18 115
Рік Населення
2017 18 915
2018 19 403
2019 19 912
2020 20 182

Історія

[ред. | ред. код]

Цоссен, як і багато інших місць у Бранденбурзі, спочатку був слов'янським поселенням. Його назва (верхньолуж.: Sosny) може походити від «Sosna», що означає сосна, дерево, досить поширене в регіоні.

У 1875 відкрилася залізнична станція Цоссен[en] на залізничній лінії Берлін-Дрезден та Прусська військова залізниця до артилерійського полігону в Куммерсдорф-Гут, що знаходиться на території сучасного Ам-Меллензее. Між 1901 і 1904 Цоссен почав використовувати різні високошвидкісні транспортні засоби, такі як електровози та трамваї, для перевезень до Берлін-Марієнфельде[en] та назад. Ці транспортні засоби працювали на змінному струмі напругою 15 кВ та використовували змінну частоту. Енергія передавалася трьома повітряними лініями, розташованими одна над одною.

Гарнізон Імперської німецької армії

[ред. | ред. код]
Вид на мечеть у таборі для військовополонених: У липні 1915 в так званому таборі Півмісяця Вюнсдорф (Halbmondlager Wünsdorf) було зведено першу мечеть на німецькій землі. У таборі для військовополонених утримували ворожих солдатів ісламського віросповідання, дозволяючи їм сповідувати свою релігію в мечеті. Будівництво фінансувалося прусською армією. (Фото приблизно 1915)

У 1910 в районі Вальдштадт громади Вюнсдорф було створено артилерійський полігон● і гарнізон Імперської німецької армії, місце, яке використовується й донині. Під час Першої світової війни тут розміщувалося кілька таборів для військовополонених, зокрема «Табір Півмісяця» (Halbmondlager[en]), призначений для мусульманських солдатів, які воювали за Потрійну Антанту[3]. Примітно, що тут було зведено першу мечеть у Німеччині[3]. Дерев’яна конструкція мечеті, фінансована прусською армією, мала 25-метровий мінарет, який був побудований лише за п’ять тижнів у липні 1915[3]. Табір діяв з 1915 по 1917, слугуючи вітриною німецької воєнної пропаганди[en]. Він був створений не лише для демонстрації нібито гуманного ставлення до в'язнів, а й для того, щоб переконати їх приєднатися до справи Центральних держав. Названа на честь споруди сусідня вулиця Мечеті (Moscheestraße) зберегла свою назву донині[4][5].

Комплекс німецького Рейхсверу

[ред. | ред. код]
Вхід до колишньої Імперської гімназії гімнастики (Kaiserliche Turnanstalt), а пізніше до Німецької армійської спортивної школи Вюнсдорф, збудованої між 1914 та 1916. Сьогодні будівлі занепадають.

Військовий комплекс у Вюнсдорфі продовжував використовуватися після закінчення Першої світової війни у ​​1918. 1 жовтня 1924 в Імператорській гімназії[en] гімнастики (Kaiserliche Turnanstalt) було започатковано перші військово-спортивні курси німецьких збройних сил (Reichswehr) у рамках новоствореного народного спортивного руху (Volkssportbewegung), який діяв по всій країні до 1933. У 1934 його було перетворено на Армійську спортивну школу Вюнсдорф, що сприяло розвитку змагальних видів спорту в німецькому Рейхсвері. До Літніх Олімпійських ігор 1936 в Берліні німецьких спортсменів готували тут, тоді як спортсмени з інших країн розміщувалися в Олімпійському селі[en]. Першим директором спортивної школи Рейхсверу з 1919 по 1924 був Ганс Зурен (de), німецький армійський офіцер, інструктор, спортивний письменник та прихильник раннього руху Freikörperkultur[en] (натуризму) в Німеччині. Пізніше були побудовані додаткові казарми, лікарня та кінні стайні.

Підземні військові бункери

[ред. | ред. код]

З 1939 по 1945, під час Другої світової війни, Вюнсдорф служив найбільшим і найсучаснішим штабом німецької армії, де розміщувався бункер радіоелектронної розвідки Zeppelin (SIGINT), а також підземні штаб-квартири Maybach I та II[en] німецького Вермахту (OKW) та Верховного командування сухопутних військ (OKH).

Радянська окупація та військова база

[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни на цьому місці розташовувалася радянська військова база у Східній Німеччині, відома як «Будинок офіцерів» або «Місто Леніна», найбільша за межами Росії, де могло перебувати до 75 000 радянських чоловіків, жінок та дітей, звідки щоденно курсували поїзди до Москви[6]. Радянські війська залишалися там до їх виведення після возз'єднання Німеччини у серпні 1994. Відтоді ця територія знову стала використовуватися цивільними особами як книжкове[en] та бункерне місто Вюнсдорф-Вальдштадт, засноване у 1998[7]. Хоча значна його частина занедбана, сліди радянської окупації залишаються видимими[8]. До кінця 2019 приблизно 1700 квартир було переобладнано зі старих бараків, і ще 700 планується на наступні роки.

У новинах 2017 зазначається, що на піку своєї діяльності на військовій базі проживало приблизно 75 000 радянських громадян, які мали доступ до магазинів, шкіл та центрів дозвілля. Після того, як базу було залишено, влада виявила «98 300 набоїв, 47 000 одиниць снарядів, 29,3 тонни боєприпасів та сміття, включаючи хімікати... будинки були повні побутової техніки»[9].

Хоча нових застосувань для об'єктів та бункерів у незмінених зонах військової бази не знайдено[8], вони дещо збережені, і тут проводяться різноманітні екскурсії, виставки та заходи[7]. Деякі частини залишаються недоступними[6][10][11].

Церква в Шюнові

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Станція Цоссен
    Станція Цоссен

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bevölkerung im Land Brandenburg nach amtsfreien Gemeinden, Ämtern und Gemeinden 31. Dezember 2020 (XLSX-файл) (нім.)
  2. ↑ Джерела даних вказані на Wikimedia Commons.Population Projection Brandenburg at Wikimedia Commons
  3. ↑ а б в Neidhart, Irit (2020). Cairo-Berlin Return. Early Arab-German Cooperation in Film – The Egyptian-German Example (PDF). Global Media Journal – German Edition. Global Media Journal. 10 (2): 4. doi:10.22032/dbt.47742. Процитовано 22 лютого 2025.
  4. ↑ Andrews, TL; Osinski, Agathe (20 квітня 2017). How Germany used Islam during World War I. Al Jazeera (англ.). Процитовано 12 грудня 2023.
  5. ↑ Gith, Thomas (27 жовтня 2015). Wünsdorf - Deutschlands älteste Moschee stand mitten im Wald [Найстаріша мечеть Німеччини стояла посеред лісу]. Deutschlandfunk Kultur (нім.). Процитовано 12 грудня 2023.
  6. ↑ а б "The Forbidden City: inside the abandoned Soviet camp of Wünsdorf", The Guardian, Ciarán Fahey, 11 January 2017
  7. ↑ а б Welcome ⋆ Bücher- und Bunkerstadt Wünsdorf (англ.). Bücherstadt-Tourismus GmbH, Wünsdorf-Waldstadt. Процитовано 12 жовтня 2019.
  8. ↑ а б Rosenberg, Steve (8 жовтня 2019). Inside the Soviet base the Cold War left behind (4:43). BBC News. Процитовано 12 жовтня 2019.
  9. ↑ The Forbidden City: inside the abandoned Soviet camp of Wünsdorf
  10. ↑ "This abandoned 'Forbidden City' was once the largest Soviet military base in East Germany". CNN Travel
  11. ↑ "Contact & Getting There". buecherstadt.com

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цоссен

Німеччина Це незавершена стаття з географії Німеччини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цоссен&oldid=45298846